Голоси Часiв

Головна   >   Голоси Часiв   >   Глава шоста. Київ.   >   1976-79 рр. Знову: Америка, робота, смертi.

1976-79 рр. Знову: Америка, робота, смертi.

Зателефонував Юлiк - помер Кира. Прийшов iз гостей, впав i швидка не допомогла. Вважають, серце. На похорон не поїхав, там чужi люди. Але посумував - ще одне мiсце в душi спорожнiло.

Зв'язок iз Кирою перервався пiсля того дня з реєстрацiєю сина i тiльки в останнi рiк-два почав вiдновлюватися.

* * *

1976 рiк. Йшло освоєння нового примiщення. Потрiбно збiльшити кiлькiсть операцiй. Черги на госпiталiзацiю немає, значить мало пацiєнтiв.

1977 рiк. Нова поїздка в Америку. Кардiохiрургiя потрапила в угоду "Нiксон-Брежнєв", щоб зустрiчатися, обмiнюватися досвiдом. У 75-му роцi американцi приїжджали до нас, їх напували, годували, показували операцiї, у театр водили, сорочки вишитi дарували. Тепер нас приймають. Повиннi вiдвiдати клiнiки i закiнчити конференцiєю в Бетесдi.

От саме цiкаве: мiстечко Бiрмiнгем, унiверситет Дюка та... Кирклин. Пам'ятаю його по першiй поїздцi, 15 рокiв тому. Не постарiв i оперує настiльки ж блискуче. Родзинка нового досвiду: "кардiоплегiя" - зупинка серця хiмiєю. Серце стоїть пiвгодини (можна повторити) i оперувати зручно. Я навiть асистував, щоб краще бачити.

У реанiмацiї хворих ведуть сестри. Справу знають краще наших лiкарiв. Кирклин щовечора приїжджає в клiнiку. Використовується "контрапульсацiя" - допомiжний кровообiг, апарат пiдключений через стегновi судини, коли своє серце "не тягне" пiсля зупинки АШКа.

Конференцiя в Бетесдi - як у дипломатiв. Тiльки що стяги не виставляли. Довелося i менi доповiдати про тетради Фалло. Говорити було не дуже соромно - пiвтисячi операцiй i результати пристойнi.

У Вашингтонi були в Бiлому домi - без проблем, раз на тиждень пускають усiх бажаючих. I народ не б'ється - ходять, дивляться, слухають гiда.

Бенкет теж був. Не краще нашого.

Про iншi клiнiки i мiста не буду писати, нiчого вражаючого. У Нью-Йорку придбав пiв валiзи англiйських книг для Катi i для себе.

От i усе.

Повернувся i занурився в рутину. Втiм нi, стали освоювати кардiоплегiю i контрапульсацiю. Апаратик, худенький, радянський, уже був. На собаках пробували. (Освоїли, але через 20 рокiв.)

Подiя: Олена Миколаївна вийшла замiж!

Да... у 52 роки знайшла чоловiка - генерал-лейтенанта. Не тiльки замiж, але i їде в Калiнiн - буде у медiнститутi завiдувати кафедрою хiрургiї.

Стосунки з начальницею останнi роки були натягнутi. Оперувала мало, але адмiнiструвала, як i колись, добре.

Проводи були в столовiй iнституту. Не дуже пишне застiлля i не дуже зворушливi промови, але усi вiддавали належне.

1977-й закiнчили з доповненням числа операцiй, без iстотного полiпшення результатiв. Нових спалахiв iнфекцiї не було, але страх залишився.

Моя особиста хiрургiя? Нiчого хорошого, багато складних операцiй. Робив по двi i навiть три АШК. Усе хотiв наздогнати фортуну.

I - не змiг. Комплексував.

Наприкiнцi березня 1978 р. вiдбулася важлива подiя, Катя вийшла замiж. Розписувати це не буду, вона доросла - "втручання в особисте життя" може не сподобається. Скажу тiльки, що чоловiк - Володя Мiшалов, студент iз їхнього курсу, приємний, скромний, учиться добре. Вони вже майже лiкарi, улiтку закiнчують iнститут. Вирiшено, що будуть жити окремо, знiмемо квартиру.

Ще - померла Чарi.

Iсторiя хвороби: "Пустувала", гуляли в парку, не додивився, "согрiшила". Завагiтнiла одразу, незважаючи на свої дев'ять рокiв. Разродитися не змогла. Вдома робив кесарiв розтин, анестезiолог виявився поганий, не мiг увести трубку в трахею, поки возився, не дихала - гiпоксiя. Щенята народилися мертвими. Чарi прокинулася, але з паралiчами - не ковтала, пiднятися не могла. Розвилася пневмонiя. Антибiотики не допомогли. Три днi вiд неї не вiдходили. Дуже переживали - улюблена iстота.

Померла з моєї провини. Потрiбно було вiдвезти у ветеринарну лiкарню.

Що тепер говорити!

Роблю труну з картонного ящика i сльози навертаються.

Напевно, багато, хто прочитає це, засудять: "Стiльки людей вiдправив на той свiт, а отут плаче над собакою!" Це не так. Смерть тiльки загострила почуття. Над мертвим собакою я плачу за людей, за дiтей, що умирають вiд операцiй. У тому числi i вiд моїх.

"Ми любимо не собаку, а собак. Коли помре улюблена, скорiше берiть iншу" - цю фразу я прочитав в одного автора. Тому всiм знайомим було замовлено шукати щеняти добермана жiночої статi. Через тиждень уже була Чарi-друга, один мiсяць вiд роду. Тепер вона уже велика i ми любимо її дуже. Але першу забути не можемо. Її фотографiя лежить у мене вдома пiд склом.

* * *

Подiї зовнiшнi: вiйна в Афганiстанi. Нi, звичайно, вiйну нашi не визнають, ввели "Обмежений контингент для допомоги афганському народу". Щоб вiдстояти незалежнiсть. Є, розумiєте, загроза вiд американцiв.

Iнформацiя - вкрай скупа: "Iнтернацiональний обов'язок". Я те усе знаю з "голосiв", свiт буквально вибухнув обуренням. Американцi вiдмовилися послати делегацiю в Москву на Олiмпiйськi iгри.

Iгри пройшли дуже красочно. Зворушливий медвiдь злетiв у небо.