Голоси Часiв

Головна   >   Голоси Часiв   >   Глава четверта. Вiйна.   >   1941 р. Єгорьєвск. Гiпси.

1941 р. Єгорьєвск. Гiпси.

Ми зупинилися в Єгорьєвську, майже сто кiлометрiв за Москвою. З'явилося начальство. Виявляється, ми, ППГ-2266, вийшли з вiдступу з честю, майно майже усе вивезли, поранених евакуювали. Що багато розбiглося, про це не згадуємо.

ПЕП перейшов у фронтове пiдпорядкування, тому що наша 28-ма армiя перестала iснувати. Де санвiддiл, поки невiдомо.

З огляду на нашi заслуги, нас пiдвищили: будемо виконувати функцiї госпiталю для поранених середньої важкостi.

Будiвля евакогоспiталю, що ми одержали, була розрахована на 300 лiжок, у триповерховiй школi. Усе зроблено на високому рiвнi.

* * *

У "Книзi хiрурга" є пропуск. Пам'ятаю, що прийняли майже двiстi поранених iз пiд Москви, iз санлетучки. Що були вони дуже тепло одягненi (мороз - пiд 30!), Фiнляндiя, виходить, не повториться.

* * *

Далi йдуть записи.

Бочаров навчав нас глухому ("Юдинському") гiпсу. Це дуже бентежило - як так, гiпс прямо на оголену рану? Виявляється, писали в хiрургiчних журналах пiсля фiнської про глухий гiпс. Iсторiя в нього давня i джерела росiйськi. Вiд Пирогова, iз Кавказької вiйни.

Переваги для лiкування переломiв: уламки не можуть змiститися, правильно i швидко зростаються, поранений може ходити, наступаючи на ногу, немає атрофiї м'язiв. Але для рани сумнiвно. Не вiрю, що мiкроби гинуть у гної, що повiльно просихає через гiпс, а спостерiгати за раною неможливо: раптом флегмона, гнiйнi затiкання, газова, сепсис?

Технiка гiпсової пов'язки дуже важлива. Юдинцi застосовували строго стандартизовану методу, її легко засвоїти.

Ми вже навчилися накладати пов'язки на гомiлку, передплiччя i плече. Першим гiпсую я сам, потiм - Канський, потiм сестри.

З резерву надiслали групу медикiв - усi вони вийшли з оточення. Нам дали операцiйну сестру, i вона вiдразу занедужала. Подумалося: "Ото буде робiтник".

Це Лiда Денисенко. Висока, худа, бiлява... досить гарна. Дуже скромна. Соромно їй, що голова паморочиться i ходити не може.

Студентка третього курсу педiнституту в Смоленську. Закiнчила курси медсестер пiд час фiнської, але тодi на вiйну не встигла, а зараз - пiшла добровiльно.

Ось її iсторiя. Медсанбат. Лiс. Рухома оборона. Бiльше їздили, але декiлька разiв оперували по декiлька дiб, пораненi вмирали. Знаменита Соловйова переправа через Днiпро. Загубили всi машини, загинули люди. Дали нове майно, дивiзiю поповнили. Знову робота. У жовтнi - прорив нiмцiв на Вязьму. Оточення. Наказали: "Виходити дрiбними групами". Опинилася в лiсi з подругою, нiмцi поруч, чути розмови. Їх пiдiбрали нашi солдати, iз ними i виходили тридцять днiв. Страх, голод, холод. Нiмцi, обстрiли, зрадники в селах. Втратили двох людей. Порвали одяг, знесилiли. Нарештi, потрапили до партизанiв, i тi перевели через фронт. Емоцiї.

Запитав Лiду, ким у неї батько працював. Вона засмiялася, потiм сказала:

- Першим секретарем обкома. Поки на курси не послали перед вiйною.

- Тепер навiть не знаю де. Сказали, на Ленiнградському фронтi.

* * *

Вчора "У останню годину": нашi взяли Ростов! Проте сьогоднi залишили Тихвiн - до Череповця близько. Але чомусь немає вiдчуття тривоги.

У нас щось начебто хiрургiчного свята: опрацювали i загiпсували "стегно", тобто вогнепальний перелом стегна. Принесли ЦУГ-апарат i Бочаров усе зробив у кращому виглядi. Гiпс вiд соскiв до пальцiв стопи.

* * *

Пiд Москвою йдуть важкi бої. Бiльше вiдступати нiкуди. Радiо i газети: Жуков призначений командуючим Захiдним фронтом. Б'ються на дорогах до Москви. Мiст не називають, але вже зданi Можайськ, Калiнiн i Волоколамськ. На пiвднi фашисти наступають на Донбас, на Крим.

Пройшли Жовтневi свята.

Сталiн виголосив промову, провiв парад. "Ворог не такий сильний, як його зображують". Все це так здорово, що i сказати не можна. Навiть я потеплiшав до нього.

13 грудня.

Ура! Ура! Ура!

"У останню годину": "Поразка нiмецьких вiйськ на пiдступах до Москви!"

Нашi зупинили ворога, i перейшли в контрнаступ. Звiльнили Солнечногорськ, Iстру, десятки iнших населених пунктiв. Знищено масу технiки, розбито багато дивiзiй.

Вистояли все-таки, вистояли, не вiддали Москву, а тепер женуть нiмцiв! I як женуть!

Незабаром прибудуть пораненi - уже "наступаючi". Можливо, їх буде багато.

А на вулицi - 27 градусiв! Але нашим солдатам мороз не страшний. Ще не бачив жодного обмороженого. Одягненi добре.

З ранку ходжу по палатах i поздоровляю поранених. Вони вже знають, i теж радiють. I їхня кров влита в цю перемогу.

- По сто грам треба, товаришу вiйськлiкар!

Треба б, вiрно... Але є суворi накази. Може, дати вина для важких? Нi, не можна - для iнших образа.

Японiя напала на Сполученi Штати, розгромила вiйськову базу на островi Пiрл-Харбор. Втрати в американцiв великi. Рузвельт оголосив вiйну. Говорять, що це вигiдно для нас, що тепер ми будемо союзниками.

* * *

Кретин i дурень я. I не менi керувати хiрургiєю в госпiталi.

"Погано, Микола Михайлович, дуже погано". Так сказав Бочаров, бiльше нiчого не додав.

Нещодавно прийшов iз розтину: помер поранений у гомiлку вiд газової гангрени. Продивилися, не оцiнили тяжкостi. Робили розтини, чекали, а потрiбно було ампутувати стегно. Можливо, був би живий.