Голоси Часiв

Головна   >   Голоси Часiв   >   Глава третя. Архангельськ. 1932-39 рр.   >   1937 р. Професор Лашкарьов. "Iнша фiзика". Квартира.

1937 р. Професор Лашкарьов. "Iнша фiзика". Квартира.

У ту першу зиму я познайомився з Вадимом Євгеновичем Лашкарьовим. Його заслали в 1935 р. з Ленiнграда, вiд академiка Йоффе, нiби-то за спiритизм. Можливо, так i було, "ворога народу" запроторили б у табiр. А тут - навiть на кафедру, до молодого поколiння, допустили. I двi кiмнати видiлили.

Пiшов до нього здавати фiзику без пiдготовки й одержав "чотири", соромно для мене, просив про перездачу. Тодi ж розпочав мудрувати iз штучним серцем. Вигадка - дурниця, але iдея логiчна. Тепер на принципi такого насоса створили протези серця, деякi працюють уже по декiлька мiсяцiв, доки донора для пересадки пiдбирають. Креслення показав Вадиму Євгеновичу, вiн схвалив i п'ятiрку в залiковку написав не питаючи.

Серця я не зробив, але знайомство вiдбулося. I слiд - на все життя.

Влiтку його дружина поїхала, залишився один ("невиїздний"), нудьгував напевно i запросив зайти, "попити чаю". Прийшов, потiм ще i ще. До ранку просиджував.

Вадим Євгенович вiдкрив менi свiт "чудес": спiритизм, телепатiя, телекiнез, левiтацiя, полтегрейст, йога. Радянське виховання i жорстока цензура сховали вiд мене всi цi речi, давно вiдомi культурним людям. Сам вiн брав участь у багатьох сеансах i вiрив абсолютно.

Пiсля Вадима Євгеновича я цiкавлюся цим усе життя. Але доказiв iстинностi так i не одержав. Багато разiв у Вiддiл кiбернетики запрошували "екстрасенсiв" - жодного разу вони не показали того, чого обiцяли. Але i зовсiм вiдкинути не можу: дуже вже багато свiдкiв i публiкацiй. Зрозумiти теж не можу. Вадим Євгенович називав це "iнша фiзика". У Києвi ми з ним зустрiчалися знову, але старої близькостi вже не було. В усi цi "феномени" вiн продовжував вiрити.

Отже, пiшов другий рiк навчання, вiдразу на третьому курсi.

Канiкули прожили разом, сподобалося. Тому знайшли квартиру в селi, по дорозi на завод, за три кiлометри, сплачували 50 рублiв. Гарна кiмната, iз меблями, iз видом на рiку Кузнечиху. Тiльки далеко i дорого.

На санчатах по першому льоду перевезли речi i зажили по-новому. Їжу готували по черзi. Концентрат "Суп-пюре гороховий" i трохи м'яса, каструля на три днi. Обiдали ввечерi.

На третьому курсi почалася справжня медицина: клiнiки, хворi. Навантаження зовсiм пустякове. Ходив у дирекцiю, просився ще раз перестрибнути через курс, не стали слухати:

- Потрiбно бачити багато хворих.

Може бути i логiчно, але тодi шкодував.