Книжки М.М.Амосова

Щоденник. 16 лютого. Неділя, ранок

Робота почалася. Вже два дні ходив в Інститут (вчора - суботник). Головна сестра Свєта і прибиральниця Варя розцілували у вестибюлі, на конференції стоячи аплодували. Либонь - щиро. І все покотилося, як і не було перерви. Доповіді на конференції. Дев'ятнадцять операцій на сьогодні, з них чотири з АШКом, вчорашні операції, доповідь загального чергового: в Інституті 460 хворих, обговорення розтину... Обхід реанімації - на жаль! - Ті ж ускладнення і проблеми: "...в контакт вступає погано, серцева діяльність на підтримці слабкими дозами допаміну, третій день штучна вентиляція, без цього не тягне..." Статистика за січень - лютий посередня, а з урахуванням померлих з минулого року навіть зовсім погана.

Але не помітив, щоб хто-небудь тривожився. На все знаходять виправдання чи посилаються на непередбачені випадковості. Як би я хотів помилитися у цьому враженні!

Все ще тривають річні звіти відділень. У Віті Хондоги в поліклініці прийняли понад 40 тисяч хворих, більшість через рентген, ЕКГ, фонокардіографію, тепер ще ЕХО... Величезна робота в тісноті. Одна скарга була за минулий рік, і та не підтвердилася.

Відділ переливання крові - Криштоф. 7 тисяч літрів крові, 26 тисяч донорів. Але, на жаль, були проколи - слабкий контроль за переливанням крові у відділеннях. Один мій хворий помер, коли дали замерзлу кров. Відділ критикували, але роботу визнали хорошою.

З Л.М. Пієвським дивилися реконструкцію поліклініки. Справа йде добре, спасибі йому. (Теж старий друг - будівельник. Він проштовхував всі наші новобудови останні двадцять років.)

Від конференції жорстоко заболіла голова. Підвищився тиск. У понеділок призначив операцію, не знаю, як буду переносити.

Фізкультуру довів до тисячі рухів, бігаю приблизно півтора кілометра. На майбутнє дивлюся з сумнівом...