Книжки М.М.Амосова
Щоденник. 28 грудня. Субота, ранок
Відпрацював програму ходьби і фізкультуру. Потрібно трошки написати за тиждень.
Не оперував, тільки нервував. Тиск все підвищувався - аж до 220. Голова боліла. Пробував ліки, не вийшло. Вирішив повернутися до своєї філософії: лікуватися режимом. Відомо, що м'язова робота знижує кров'яний тиск. Ось і ходжу уздовж квартири, благо коридор довгий. Вчора наміряв кілометрів п'ять.
Погано в Інституті. Щодня роблять по п'ять операцій з АШК, але всіх легких прооперували, а важкі дають багато ускладнень. Операції їм необхідні. Відкладати на наступний рік немає сенсу.
Завтра останній операційний день, в понеділок - звіт. 31-го і 1-го відпочинок, і починається новий рік... І моя відпустка.
Була республіканська конференція з морально-етичних проблем медицини, розмовляв з міністром про свої хвороби, і тому потрібно йти.
Він просив залишитися, хоча б не оперуючи. "Не бачу кандидата".
Звичайно, мене не затримаєш. Я б і сам не пішов, якби була надія переломити становище. А так тягнути немає сенсу. Поки питання про відставку відклали до кінця відпустки. По-чесному, я і сам не знаю.
Робив доповідь на цій конференції: "Обов’язок і совість радянських медиків". Не пам'ятаю, коли погодився і хто назву придумав. Попередили за два дні, відмовитися не міг.
Тези приблизно такі.
Партія звикає до нового підйому нашого суспільства. Через прискорення - до морального оновлення. Медицина цілком вписується в ці завдання.
Але починати потрібно не з медиків. Чванство, брехня, приписки, блат і хабарі спустилися зверху. Падіння моралі медиків просто впадає в очі.
Для всіх громадян досить етичного мінімуму - заповідей Мойсея. Дотримуйся їх - і суспільство, як мінімум, не розвалиться.
Для лікарів Мойсеєвих законів мало. Потрібна Нагірна проповідь. Співчувай ближньому, допомагай безкорисливо, прощай кривдника, хоча б нерозумного. "Лікуй хворого, як свого рідного". Додати: кваліфіковано лікуй, а не тільки душевно. Втім, яким повинен бути лікар, визначилося ще до Христової проповіді. (Дивись Гіппократа.) У нас сильно впала повага до медиків. Більше, ніж в інших країнах. Як тільки гроші зникли з відносин з пацієнтами, лікарі зачерствіли і перестали вчитися. Речі і заклики не допомогли. Забуто саме слово "милосердя". Матеріалізм, діалектика і класова самосвідомість не замінили вічних моральних законів релігії. Бездушність і безграмотність - так би я визначив головні хвороби нашої медицини.
Далі привів деякі приклади зі свого Інституту.
Що робити?
"Суд честі" повинен працювати. Посилити законодавство про лікарів, в сенсі позбавлення диплома і так далі. Порядно говорив, але не відчуваю, що все це допоможе.
Невже потрібні релігія і власність?