English    Русский

Ілюстрації. Література. Додаткові матеріали Перелік друкованих робіт академіка АН СРСР В.М.Глушкова.Російською мовою Комп'ютери. Периферійні прилади. Мережі. Використання комп'ютерів в системах Віктор Михайлович Глушков. Життя та творчість. Зміст Віктор Глушков - основоположник інформаційних технологій в Україні та колишньому СРСР

Віктор Михайлович Глушков.
Життя та творчість.
Із книжок Б.М.Малиновського.
В них використані розповіді самого В.М.Глушкова.
Коментарі Б.М.Малиновського подані курсивом.

Поява у Києві. Лабораторія обчислювальної техніки.

Під час підготовки і захисту докторської дисертації в Московському університеті я жив разом із докторантами з України, які представили мене академіку АН України Б.В.Гнєденко, що був у той час директором Інституту математики та академіком-секретарем Відділення математики і механіки АН України.

У березні 1956 р. на його запрошення я приїхав до Києва. Це була, до речі, моя перша поїздка до Києва. Гнєденко ознайомив мене з Київським університетом і особистими справами молодих фахівців, що закінчували університет і були відібраними для роботи в Інституті математики АН України (для поповнення колишньої лабораторії С.О.Лебедєва).

Один цікавий епізод. Гнєденко запропонував мені на вибір завідування лабораторією або кафедру у Київському університеті. Ми зайшли до кабінету декана мехмату. Він сидів такий поважний, поцікавився, якою кафедрою я завідував. Почувши, що це Уральський лісотехнічний інститут, кафедра теоретичної механіки, поставився до мене з недовірою, сказав, що тут університет столичний і високі вимоги. Після цього мені відразу перехотілося до університету. Але я, утім, із самого початку вирішив, що піду саме в академію, а не в університет. В академії Гнєденко познайомив мене з Г.М.Савіним. Він був тоді віце-президентом і відповідав за секцію фізико-математичних і технічних наук. Він теж трошки засумнівався, чи зможу я керувати відразу сотнями співробітників, якщо на Уралі керував одиницями (а це дійсно зовсім різні речі: керувати маленькою кафедрою або інститутом - організаційно абсолютно не схоже одне на інше). Але коли ми поговорили про те, як я збираюся все це робити, він схвалив мої наміри і погодився прийняти на роботу в академію.

Під час другого приїзду питання мого переїзду до Києва було остаточно вирішено. Я став завідуючим лабораторії обчислювальної техніки Інституту математики. Передбачалося, що лабораторія буде реорганізована у Обчислювальний центр АН України відповідно до прийнятої у 1955 р. постанови про створення обчислювальних центрів в академіях союзних республік, у тому числі і в Україні.

"Так сталося, що я був старшим у лабораторії обчислювальної техніки Інституту математики АН України у ті дні, коли В.М.Глушков уперше з'явився у Феофанії і попросив завізувати заяву про зарахування до інституту, - згадує співробітник лабораторії З.Л.Рабінович. - Колектив лабораторії був по тим часам дуже сильним. Можливо тому спочатку Глушкова зустріли із деякою недовірою, хоча як людина він відразу ж викликав симпатії буквально у всіх співробітників. Виниклі сумніви в гротескній формі висловив умілець та гострослов, талановитий технік Ю.С.Мазира, на жаль, він передчасно помер:

З математичних висот

Ти спущений до нас у вир,

З Олімпу, де складають оди,

Туди, де лемент стоїть: "Діоди!",

Де кожному подай паяльник.

Спробуй, справитись, начальник!

Він справився. Так ще і як! І, звичайно, у цьому нелегкому "оволодінні" колективом Глушкову допомогли блискучий інтелект, людська чарівність, захопленість новою наукою.

З наукових досліджень, проведених у той час у лабораторії на базі створеної під керівництвом Лебедєва Малої електронної лічильної машини ("МЭСМ"), слід зазначити важливі роботи з теорії програмування, що привели згодом до створення Адресної мови (B.C.Королюк, К.Л.Ющенко), а також методи розв'язання статистичних і оптимізаційних задач ( Б.В.Гнєденко, B.C.Михалевич, та ін.). Весь комплекс робіт на "МЭСМ" забезпечував експлуатаційний персонал під керівництвом Л.Н.Дашевського (С.Б.Погребинський, А.Л.Гладиш та ін.). Ці ж співробітники брали участь і в інших розробках. На базі "МЭСМ" проводилося випробування нових логічних елементів, зокрема, ферит-діодних (К.О.Шкабара, Б.М.Малиновський) і напівпровідникових (А.І.Кондалєв та ін.).

Була вже введена у дослідну, а потім і у регулярну експлуатацію машина "СЭСМ" перший у Союзі матрично-векторний процесор із конвеєрною організацією обчислень і поєднанням введення даних і розрахунків. Архітектура "СЭСМ" була побудована по ідеям С.О.Лебедєва. Відзначимо у зв'язку з цим, що Глушков "не відгородився" від цієї роботи, а, навпаки, проявив дуже важливу і характерну для нього ініціативу. Подолавши традиційний опір розроблювачів (робота зроблена, чого вже там!), він засадив нас за написання книги. Для цього були вагомі підстави: "СЭСМ" містила ряд структурних новинок, що мають визначне самостійне значення (динамічні регістри на магнітному барабані, система вбудованої діагностики та ін.).

Книга була перевидана у США (мабуть, це була одна з перших радянських книг з обчислювальної техніки, що з'явилися за кордоном).

Винятково важливою роботою лабораторії у той час було створення ЕОМ "Киев". Вона була розпочата з ініціативи і під керівництвом Б.В.Гнєденко, і відповідальним за неї був Л.Н.Дашевський. Машина призначалася для Обчислювального центру, який організовувався (на базі лабораторії), і повинна була стати істотно новим словом в обчислювальній техніці - мати асинхронне керування (мабуть, вперше у Союзі), феритову оперативну пам'ять, зовнішню пам'ять на магнітних барабанах, введення-вивід чисел у десятковій системі числення (аналогічно "СЭСМ"), пасивний запам'ятовуючий пристрій із набором констант і підпрограм елементарних функцій, розвинену систему операцій, включаючи групові операції з модифікацією адреси, виконуваних над складними структурами даних та ін. Розробку спочатку виконував той же колектив, що створив "МЭСМ". У виборі операцій брали участь B.C.Королюк, І.Б.Погребиський, К.Л.Ющенко, - співробітники Інституту математики АН України. В.М.Глушков підключився на завершальному етапі технічного проектування, складання і налагодження машини і, будучи разом із Дашевським і Ющенко керівником роботи, прийняв у ній активну участь. Завершилася вона вже у стінах Обчислювального центру АН України.

Розробка двомашинної системи радіолокаційного виявлення повітряних цілей і наведення на них літаків-винищувачів була ще однією великою роботою, яка розпочалася до приходу В.М.Глушкова. Для цього були скомплектовані дві невеликі групи, керівниками котрих стали ентузіасти Малиновський і Рабінович. Малиновський займався машиною первинної переробки радіолокаційної інформації, а Рабінович - машиною наведення. Працювали у тісному контакті між собою і, що далеко не завжди буває, - із нашим московським замовником (І.С.Овсієвич, В.В.Ліпаєв та ін.). Це, безумовно, сприяло творчій атмосфері у колективі і, відповідно, успіху в роботі. Я пам'ятаю, що співробітників наших груп по двох напрямках роботи представники замовника називали відповідно "малинята" і "рабинята".

З приходом Глушкова робота одержала істотно нове звучання. Він почав створювати для роботи грунтовну наукову базу, формулювати математичну теорію процесу наведення. Результати були схвалені замовником і використані по призначенню для створення штатних систем ППО.

Таким чином, жодна з робіт, які проводилися у лабораторії не була забута. Навпаки, усі отримали логічне завершення. Однієї з чудових особливостей вченого було уміння сприймати чужі ідеї, підхоплювати і розвивати їх, якщо вони на те заслуговували. На жаль, бувають вчені, що будь-яку не висловлену ними ідею зустрічають буквально у багнети і жадають від своїх співробітників лише виконання їхніх власних задумів. Глушков же говорив, що керівник, який не заважає своїм ініціативним співробітникам, - це гарний керівник, а якщо він ще і допомагає їм, то це вже керівник відмінний. Саме таким і був В.М.Глушков, незважаючи на те, що сам був потужним генератором ідей".

Б.В.Гнєденко дозволив мені лише три дні на тиждень бувати у лабораторії, а інші три були для вивчення предмета, входження у курс справи. На час моєї відсутності щодня призначався тимчасово виконуючий обов'язки завідуючого лабораторії з числа кандидатів наук (Л.Н.Дашевський, К.О.Шкабара, Б.М.Малиновський, А.І.Кондалєв).

Гнєденко дозволив працювати у нашій лабораторії В.С.Королюку та К.Л.Ющенко, так що в ній стало шість кандидатів наук. (Правда, Королюк потім не увійшов до її складу.)

Обчислювальні машини тоді проектувалися на основі інженерної інтуїції. Мені довелося розбиратися у принципах побудови ЕОМ самому, у мене стало складатися власне розуміння роботи ЕОМ. З того часу теорія обчислювальних машин стала однією з моїх спеціальностей. Я вирішив перетворити проектування машин із мистецтва у науку. Те ж саме, природно, робили і американці, але у них ці матеріали з'явилися пізніше, хоча збірник з теорії автоматів побачив світ у США в 1956 році.

Теорія автоматів, що послужила основою для проектування ЕОМ, була тоді розвинута слабко. Перший, хто висловив думку про можливість застосування математичної логіки для проектування технічних пристроїв був, мабуть, Шенон - в США, а у нас - В.І.Шестаков і М.А.Гаврилов. Вони застосували найпростіший апарат формальної математичної логіки для конструювання перемикальних ланцюгів комутаторів телефонних станцій. Але виявилося, що він придатний і для простих електронних схем, тому у післявоєнні роки, коли почала розвиватися цифрова обчислювальна техніка, робитимуться спроби застосування цього апарату для вирішення задач синтезу схем ЕОМ.

Я почав працювати над цією проблемою та організував семінар з теорії автоматів. Одна з перших моїх робіт полягала у тому, що я знайшов набагато більш витончене алгебраїчно, просте і логічно ясне поняття для автомата Кліні і одержав усі результати Кліні. І найголовніше - на відміну від результатів Кліні, я розвивав теорію, спрямовану на реальні завдання проектування машин. На семінарі ми розглядали питання проектування машини "Киев", і можна було побачити, що працює з моєї теорії, а що ні.

"Душею семінару стала згодом улюблена учениця Віктора Михайловича Юлія Капітонова, а його постійними учасниками я і Віктор Боднарчук, - згадує О.А.Летичевський, зараз чл.-кор. НАН України. - Це був романтичний період, коли ми жили у новій науці, що народжувалася на наших очах, пишалися, коли вдавалося вирішувати завдання, поставлені нашим учителем під час лекцій. Іноді семінар продовжувався у кафе "Кава", на Хрещатику і тоді він називався "чайкофським". Ми палко сперечалися і писали формули на гладких поверхнях столів і серветках.

Теорія автоматів була обрана Глушковим не випадково. Це був добре продуманий тактичний хід. Як алгебраїст Глушков бачив, що поняття автомата, що йде від Кліні, Мура та інших авторів знаменитого збірника "Автомати", що вийшов у 1956 році у Принстоні за редакцією Шеннона і Маккарті та у тому ж році перекладений російською мовою за редакцією О.А.Ляпунова, являло собою багату можливостями математичну модель дискретного перетворювача інформації, для вивчення якої міг бути застосований потужний апарат сучасної математики. У той же час розробка прикладної теорії на основі красивого математичного апарату могла привернути увагу інженерів, яким у той час бракувало математичної теорії для розробки пристроїв, що містять запам'ятовуючі елементи. Крім того, у силу великої загальності, теорія автоматів могла стати основою для розробки моделей кібернетичних систем у найрізноманітніших прикладних областях.

Глушков провів величезну "науково-просвітницьку" роботу у лабораторії і поза нею, прочитавши спеціальні курси лекцій з екзотичних у той час дисциплін: алгебри логіки, теорії автоматів, проблемам кібернетики та ін., а також, що особливо важливо, у наукових розмовах із співробітниками невпинно пропагував і впроваджував у свідомість свій науковий світогляд. Ця його діяльність мала дуже велике значення особливо у період організації Обчислювального центру АН України. Свіжий вітер подув уже буквально з першого дня приходу Глушкова. Він почав знайомитися з тим, що було вже зроблено, і потім дав потужний імпульс розвитку цих робіт, але вже у новому, запропонованому ним напрямку".

Збережена у особистій справі В.М.Глушкова заява пояснює, якою ціною створювався цей імпульс:

"Територіальний відрив лабораторії обчислювальної техніки від Інституту математики, специфічний характер виконуваних нею робіт і наявність великого штату співробітників приводить до того, що мені, як завідуючому лабораторії, доводиться велику частину свого часу витрачати на вирішення адміністративних питань на шкоду науковій діяльності, якою я продовжую займатися зараз лише ціною крайньої напруги сил. Вважаючи таке положення ненормальним, прошу звільнити мене від посади завідуючого лабораторії і зарахувати на посаду старшого наукового співробітника Інституту математики. 12.ІV.1957 р. В.Глушков".

Б.В.Гнєденко наклав резолюцію: "Зі звільненням погодитися не можу, вважаю за необхідне негайно одержати посаду заступника завідуючого лабораторії з наукової роботи".


Віктор Михайлович Глушков. Життя та творчість. Зміст    Мої принципи керівництва