Резюме:

Дослiдження виконано в розсадниках Миронiвського iнституту пшеницi iменi В.М. Ремесло Української академiї аграрних наук та в iнших органiзацiях в 1981-2001 рр. Встановлено, що в широкому дiапазонi сортозразкiв озимої пшеницi вони фактично стiйкi до восьми груп шкiдливих комах (ШК) за умовою, що сортозразки вирощують при належному рiвнi агротехники. Пошкодження шкiдливих комах або їх чисельнiсть не перевищували порогу шкодочинностi. Стiйкiсть забезпечувалась такими типами як толерантнiть, ухилення та антибiоз. Вiдмiчено доцiльнiсть окремою оцiнки поточної та потенцiйної стiйкостi. Поточна оцiнюється шляхом регiстрацiї реального пошкодження або чисельностi шкiдливих комах. Тому що iнодi виникають массовi розмноження шкiдливих комах, потiбно зазделегiдь встановити стiйкiсть для такої ситуацiї. Ця (потенцiйна) стiйкiсть оцiнюється шляхом регiстрацiї експресiї в рослинах ознак, якi служать факторами стiйкостi. Цi ознаки використовують як маркери стiйкостi. Оцiнки наведеними методами дозволили вiдiбрати ряд сортозразкiв озимої пшеницi з комплексною стiйкiстю до восьми груп ШК при їх масовому розмноженнi. Фактори стiйкостi виявились цiнними ознаками загального значення для сорту. Тому пiдсилення їх експресiї при селекцiї буде сприяти подальшему удосконаленню сортiв озимої пшеницi.

Повний текст доповiдi в форматi WinWord 97 (110 kb)   ›››