Руднєв Дмитро Федорович народився 26 травня (8 червня за новим стилем) 1902 року в мiстечку Корсунь Київської губернiї. Трудову дiяльнiсть вiн почав пiд час Громадянської вiйни як робiтник у залiзничних майстернях, зокрема як коваль. На початку 1920-тих рокiв вiн вступив до Ленiнградської лiсотехнiчної академiї iз спецiалiзацiєю на лiсiвництво. Студентську практику вiн проходив в Українi в рiдних краях.
Тут починається його наукова дiяльнiсть, як студента-практиканта на Дарницькiй лiсовiй дослiднiй станцiї. Ця станцiя була органiзована З.С. Голов'янко в селищi Бортничi пiд Києвом поблизу села Дарниця. Її засновнику пощастило створити колектив працiвникiв, якi стали вiдомими фахiвцями в галузi лiсової ентомологiї - А.Г. Iлл'їнський, М.С. Грезе, В.Л. Цiопкало, В.Ю. Пархоменко, М.О. Анфiннiков та iнщi. Науковий рiвень цiєї станцiї оцiнювався як такий, що дорiвнює iнституту. До цього колективу приєднався студент Д.Ф. Руднєв i зробив помiтний внесок у вирiшення проблеми динамiки чисельностi короїдiв та їх бiологiї.
Тодi масове розмноження короїдiв було одна з найбiльш гострих проблем захисту лiсу. Воно виникло в соснових лiсах внаслiдок посухи 1921 року та господарської руїни, яка панувала в Українi пiд час Громадянської вiйни та в першi роки пiсня неї. Д.Ф. Руднєв прийняв участь в дослiдженнях, що призвели до важливих результатiв.
Колектив дослiдникiв пiд керiвництвом З.С. Голов'янка з участю А.Г. Iлл'їнського та Д.Ф. Руднєва встановив закономiрностi динамiки чисельностi соснових короїдiв в зв'язку з фiзiологiчним станом кормових дерев. Було встановлено, що здоровi дерева неприступнi для поселення короїдiв, якщо їх чисельнiсть не зросла, порiвнюючи iз звичайним (фоновим) рiвнем, постiйно присутнiм в непорушеному лiсi. Ослаблення дерев внаслiдок посухи, лiсової пожежi та iнших причин дозволяє короїдам поселитись на них та значно збiльшити чисельнiсть своїх нащадкiв в умовах необмеженого кормового ресурсу.
Пiсля вичерпання цього ресурсу, тобто ослаблених дерев, короїди вимушенi атакувати здоровi дерева. Такi дерева мають здатнiсть до опору. Щоб його подолати, короїди збираються у великiй чисельностi, нападаючи на дерева разом. Така масова атака дозволяє короїдам здолати опiр дерев, проте велика чисельнiсть жукiв, що нападають, призводить до того, що їх нащадкам, якi живляться пiд корою не вистачає корму. Тодi бiльшiсть нащадкiв гине, внаслiдок чого чисельнiсть короїдiв повертається до нормального рiвня, що iснує в здоровому лiсi. Тому, що при цьому багато дерев гине, потрiбно не допускати зростання чисельностi короїдiв.
Цi дослiдження призвели до принципового висновку про важливiсть пiдтримувати здоровий стан дерев шляхом ведення лiсового господарства згiдно до правил. При наявностi дуже ослаблених або заселених короїдами дерев, потрiбно негайно вживати санiтарнi заходи. Такi рекомендацiї в цiлому актуальнi до нашого часу i вони збережуть своє значення назавжди.
Крiм того, будучи практикантом, Д.Ф. Руднєв виконав грунтовне дослiдження бiологiї короїдiв.
В 1926 роцi Д.Ф. Руднєв закiнчив Ленiнградську лiсотехнiчну академiю. Далi вiн поступив на роботу до Iнституту зоологiї Академiї Наук України, де працював до 1936 року. Цей перiод його дiяльностi вiдмiчений дослiдженнями причин ураження лiсостанiв Чорного лiсу (Кiровоградська область, Україна) великим дубовим усачем, Cerambyx cerdo L. Вiн довiв, що масове розмноження цього виду було результатом неправильних рубок лiсу, якi ослабили стан дерев на узлiссях з вирубками. Вiд дав рекомендацiї змiнити спосiб рубки. Це було зроблено, i проблема масових розмножень усача було знято.
В 1930-тi роки Д.Ф. Руднєв приступив до головної справи своєї наукової дiяльностi - вивчення впливу фiзiологiчного стану кормових рослин на комах-фiтофагiв. Вiн дослiдив на прикладi непарного шовкопряду, що при живленнi на рiзних породах плiднiсть метеликiв залежить вiд того, на яких породах живились їх предки в попереднiх поколiннях. Важливо, що смертнiсть гусениць через несприятливий харч мала мiсце переважно в їх ранньому вiцi. В старшому вiцi цi гусеницi живились листям несприятливих порiд вiдносно безпечно. Це були першi кроки у поясненнi впливу фiзiологiї кормових рослин на комах-дефолiаторiв.
В 1936 роцi Д.Ф. Руднєв подiлив участь багатьох громадян СРСР. Його було засуджено до заслання на вiсiм рокiв як ворога радянської влади. Владi були потрiбнi раби для побудови соцiалiзму. Приводом для засудження послужила публiкацiя за кордоном наукової статтi. Її було надруковано в журналi Zeitschrift fur angewandte Entomologie, 1935, B.22., Heft 1, S. 61-96. Це було повторення вiтчизняної публiкацiї про великого дубового усача в Українi.
Д.Ф. Руднєв був засланий до Магаданського краю, де виконував важкi роботи на лiсозаготiвлях. Там вiн зазнав обмороження, внаслiдок чого йому ампутували пальцi на обох ногах. Двiчi його поряд з iншими членами бригади "зекiв" було засуджено до розстрiлу за невиконання плану робiт. Нащастя, в обох випадках їм удалось довести, що невиконання плану вiдбулося не з їх вини.
Навiть в нелюдських умовах Гулагу Д.Ф. Руднєв не припиняв наукової дiяльностi. Працюючи на лiсозаготiвлях, вiн вивчав бiологiю короїдiв. Йому пощастило влаштуватись на роботу до метеостанцiї, де вiн зiбрав данi про перебiг погоди в Магаданськiй областi. Пiсля повернення iз заслання, вiн оприлюднив в журналi "Энтомологическое обозрение" статтю "Короеды Магаданской области". В цiй статтi були також наведенi одержанi ним погоднi данi, що дозволило виявити особливостi фауни та розвитку короїдiв в дуже сурових природних умовах. Аналогiчнi дослiдження невiдомi до нашого часу. Визнанням звитяжностi цього дослiдження було передрукування цiєї статтi за кордоном (в Iзраiлi).
Його дiяльнiсть на засланнi - це пам'ятник сили духу науковця, що попри смертельну небезпеку за плечима намагається пiзнати iстину. Таким вiн i залишився до кiнця своїх днiв. Вiн працював над своїми рукописами поки був здатним тримати в руках перо.
Д.Ф. Руднєв був везучою людиною - гiршого йому пощастило уникнути. Ось як вiдбувалось його повернення iз заслання. Осiнь 1943 року, строк його заслання закiнчився. На "Велику землю", тобто до Владивостока готується вiдправитись останнiй в ту навiгацiю корабель. Але Д.Ф. Руднєв не знаходить свого прiзвища в списку пасажирiв цього корабля. Вiн кидається iз запитанням до комiсара, що керував вiдправленням засланих. Той пообiцяв "разобраться", замкнув Д.Ф. Руднєва у своїй конторi та пiшов собi геть, а корабель тим часом вiдплив. Через деякий час прийшло повiдомлення про те, що корабель затонув, проте команду було врятовано. Таким дивним методом НКВС винищував "ворогiв народу". Не пожалкували навiть кораблем у воєнний час. На щастя, Д.Ф. Руднєва вiднесли до нешкiдливих, та залишили йому життя. Вiн розповiв про цей жах своєму друговi В.Л. Цiопкало. Той розповiв М.О. Анфiнiкову. Останнiй розповiв одному з укладачiв цiєї бiографiї.
Його сестра Дробницька Ольга Федорiвна також була заарештована НКВС i загинула в Гулазi. Її дочка казала, що мати була гарною та гордою жiнкою. Дочка вважала, що мати вбили, тому що вона вiдкинула сексуальнi домагання лагерної адмiнiстрацiї. Чоловiка О.Ф. Дробницької також було заарештовано НКВС i вiн загинув.
В 1944 роцi Д.Ф. Руднєв повернувся до Києва. Своєї дружини вiн не знайшов. Казали, що її вивезли нiмцi. Довелось починати життя на порожньому мiсцi. Вiн не впадає в розпач. Знаходить спасiння в активнiй працi. Деякий час вiн працював iнженером лiсозахисту Київського управлiння лiсового господарства, а з 1946 року вiн працює в новоствореному Iнститутi ентомологiї та фiтопатологiї Академiї Наук України, який в 1956 роцi було перейменовано в Український науково-дослiдний iнститут захисту рослин (тепер Iнститут захисту рослин Української академiї аграрних наук). В цьому iнститутi вiн працював до виходу на пенсiю. Вже в 1946 роцi вiн захистив кандидатську дисертацiю. В 1953 роцi Д.Ф. Руднєв захистив докторську дисертацiю, а в 1959 роцi одержав звання професора.
В першi повоєннi роки Д.Ф. Руднєв активно включається до розробки найбiльш перспективного на той час напрямку захисту рослин вiд шкiдливих органiзмiв - хiмiчному методу, тобто використання пестицидiв. Вiн розробляв заходи боротьби з шкiдниками корiння сосни, листо-хвоєгризучими шкiдниками та стовбурними шкiдниками. При цьому було подано рекомендацiї щодо конкретних препаратiв та норм їх витрати. Вiн був одним iз перших, хто розробляв малооб'ємний метод обприскування насаджень iнсектицидами. Це дало можливiсть пiдвищити економiчнiсть захисту польових, садових та лiсових насаджень. Вiн зробив значний внесок до розробки заходiв захисту лiсоматерiалiв вiд стовбурних шкiдникiв. Такi рекомендацiї було використано при лiквiдацiї наслiдкiв великих вiтровалiв лiсу в Карпатах.
Маючи репутацiю одного з найбiльших авторитетiв щодо хiмiчного методу захисту рослин в СРСР, Д.Ф. Руднєв був першим, хто зрозумiв недолiки необгрунтованого застосування пестицидiв. В останнi десятирiччя небезпека для здоров'я людей та довкiлля, яка виникла в результатi застосування пестицидiв, була з'ясована i за кордоном. Але саме Д.Ф. Руднєв був першим, хто поставив цю проблему i почав активно агiтувати за розробку альтернативи цьому методу шляхом використання рослин стiйких до шкiдникiв.
За кордоном небезпека, пов'язана iз пестицидами, стала широко вiдомою пiсля 1962 року, коли вийшла з друку книга R. Carson "Silent spring." Але Д.Ф. Руднєв пiдняв це питання ще в 1957 роцi, коли вiн звернувся до спiвробiтникiв лабораторiї, яку вiн очолював, iз закликом: досить ми попрацювали на хiмiчний метод захисту рослин, час шукати iнших шляхiв захисту.
Вiн поставив завдання перед ними розробити метод, що грунтується на пiдвищеннi опору (стiйкостi) рослин проти шкiдливих органiзмiв. Суть цього методу полягає в забезпеченнi захисту рослин шляхом їх природного опору до шкiдникiв. Стiйкiсть рослин забезпечується як генетичними (спадковими), так i фiзiологiчними факторами. Тому окультуренi рослини (сорти) треба створювати, включаючи до них гени стiйкостi. Фактори стiйкостi дiють за умовою вiдповiдного фiзiологiчного стану рослин. Для цього необхiдний належний рiвень агротехнiки. У диких рослин природний опiр до шкiдникiв розвинений, але для виявлення цього опору також потрiбно забезпечувати їм сприятливi умови росту.
Такий пiдхiд до вирiшення проблеми захисту рослин обiцяє оптимiзацiю вiдношень людини з природою, що призводить до зменшення небезпеки для людства i всiх живих iстот через забруднення довкiлля пестицидами та зменшення витрат на захист рослин.
Програма Д.Ф. Руднєва, яку вiн поставив перед своїми спiвробiтниками, складалась з двох напрямкiв, а саме: вивчення факторiв стiйкостi рослин до шкiдникiв i розробка заходiв пiдвищення стiйкостi рослин. Знання факторiв стiйкостi указує на тi фiзiологiчнi, або морфологiчнi ознаки рослин, якi потрiбно пiдвищити шляхом селекцiї, тодi як агротехнiчнi заходи позитивно впливають на фiзiологiю рослин, забезпечуючи їх самозахист.
Колектив спiвробiтникiв пiд керiвництвом Д.Ф. Руднєва зробив значний внесок у вирiшення наведених вище проблем. Вiн та його учнi встановили фактори стiйкостi ялини до короїдiв, дуба до непарного шовкопряду, сосни до пагонов'юнiв та пiдкореневого клопа, картоплi до колорадського жука, сої, конюшини та озимої пшеницi до комплексу шкiдникiв. Розроблено та рекомендовано у виробництво ряд пропозицiй, а саме:
1. Система заходiв щодо створення деревостанiв дуба з комплексною стiйкiстю до шкiдникiв та хвороб.
2. Система заходiв необхiдних для забезпечення стiйкостi лiсових насаджень до стовбурних шкiдникiв.
3. Видовий склад насаджень сосни iз стiйкiстю до пагонов'юнiв та пiдкореневого клопа на Нижнєднiпровських пiсках (Херсонська обл., Україна);
4. Засоби рубок головного користування iз меншими негативними наслiдками для довкiлля в дубових та ялинових лiсах;
5. Перелiк ознак рослин, яких потрiбно пiдсилити при селекцiйному процесi для забезпечення стiйкостi проти комплексу шкiдливих органiзмiв сої, конюшини та озимої пшеницi.
Вiн оприлюднив ряд наукових праць щодо фауни та бiологiї короїдiв.
Д.Ф. Руднєв був активним пропагандистом знань. Про це свiдчать 223 його наукових видань. Серед них 10 книг та ряд статей iноземними мовами, ряд iнструкцiй i технiчних вказiвок щодо захисту лiсу, сiльськогосподарських та iнших культур. Вiн часто виступав з лекцiями, звертався до урядових закладiв з пропозицiями щодо покращення стану охорони природи та розвитку науки.
До останнiх днiв вiн працював над пiдготовкою до друку матерiалiв, якi збирав протягом 60 рокiв. Велику допомогу йому подавали дружина Руфiна Iванiвна Земкова та племiнниця Ольга Анатолiївна Дробницька, Цi жiнки були для Д.Ф. Руднєва справжнiми друзями протягом останнiх десятирiч його життя. Помер вiн в травнi 1987 року.
Д.Ф. Руднєв був дуже ерудованою людиною. Вiн широко використовував досвiд свiтової та вiтчизняної науки. Вiн щиро дiлився цими знаннями iз своїми учнями. Вiн зробив значний внесок до заснованої З.С. Голов'янком Київської школи ї захисту лiсу, що базується на екологiї, i передав цi традицiї своїм учням.
Д.Ф. Руднєв пiдготував 20 кандидатiв наук. Серед багатьох його учнiв слiд назвати Васечка Г.I., Войтенка А.М., Грикуна О.А., Гримальського В.I., Гродського В.А., Калiнiченко С.П., Карасьова В.С., Кононову Н.Е., Лiнника Л.I., Лозинського В.О., Смiлянця В.П.
Науковий внесок Дмитра Федоровича в ентомологiчну науку та захист рослин фундаментальний. Бiльш того, вiн дав напрямок думок, здатний пiдняти на вищий рiвень екологiю в цiлому. Потрiбна подальша пропаганда наукового внеску Д.Ф. Руднєва, що принесе користь людству.