English    Русский

Ілюстрації. Література. Додаткові матеріали Перелік друкованих робіт академіка АН СРСР В.М.Глушкова.Російською мовою Комп'ютери. Периферійні прилади. Мережі. Використання комп'ютерів в системах Віктор Михайлович Глушков. Життя та творчість. Зміст Віктор Глушков - основоположник інформаційних технологій в Україні та колишньому СРСР

Віктор Михайлович Глушков.
Життя та творчість.
книжок Б.М.Малиновського.
В них використані розповіді самого В.М.Глушкова.
Коментарі Б.М.Малиновського подані курсивом.

Перехід до інформаційного суспільства XXI сторіччя - це всебічна автоматизація інтелектуальної праці та процесів керування

Ми виділили окремо задачу автоматизації проектування ЕОМ, тому що це цілком наша задача. А в іншому проектуванні - у будівництві, машинобудуванні і т.ін., алгоритми робимо не ми, а відповідні інститути, а ми створюємо програмно-технічні комплекси. Ми зробили дві такі системи: одну для будівельників в Києві в інституті експериментального зонального проектування, іншу (закриту) в Ленінграді. Система автоматизації проектування будівельних робіт вийшла гарна: виготовляються цілком автоматично креслення, проектна і кошторисна документація та ін. Цим займаються Скурихін і Морозов.

Ці та інші роботи привели до появи нових напрямків - мережі ЕОМ і банки даних. Мережами в нас займаються А.Н.Никулін та А.І.Нікітін, а банками даних - Ф.І.Андон та А.О.Стогній.

Що стосується мереж, то ми першими у світі висловили цю ідею, першими здійснили передачу інформації для ЕОМ на великі відстані, і якщо не мережу, то віддалені термінали зробили раніше за всіх (при "океанському" експерименті, коли ЕОМ "Киев" опрацьовувала інформацію, отриману з науково-дослідного судна).

Ми зробили перший у світі ескізний проект мережі ЕОМ - Єдиної Державної мережі обчислювальних центрів (ЄДМ ОЦ), що повною мірою в даний момент не реалізовано ще ніде. Цей проект був зроблений мною разом із Н.Н.Федоренко в 1962-1964 р.р. за вказівкою особисто голови Ради Міністрів СРСР Косигіна і був направлений в уряд. Створення такої мережі дозволило б збирати та оптимально використовувати економічну, науково-технічну і будь-яку іншу інформацію, а також обмінюватися нею в інтересах споживачів, що дуже важливо в наш час переходу до інформаційного суспільства.

Інший напрямок, що також виник не відразу, хоча і зароджувався давно, - це розробка теорії систем керування економічними об'єктами (підприємствами, галузями промисловості), а також автоматичних систем для керування різноманітними технічними засобами.

Роботи з керування економікою розгорнулися починаючи з 1962 року зі створення ескізного проекту загальнодержавної мережі обчислювальних центрів, а по конкретних автоматизованих системах керування виробництвом (АСК) - починаючи з 1963-1964 р.р. В той час ми стали продумувати "Львівську систему" АСК з великосерійним характером виробництва на телевізійному заводі у Львові (тепер – Акціонерне товариство "Електрон". – Прим. авт.), а розробляти її стали разом із заводом, починаючи з 1965 р. .

На цю справу були орієнтовані Скурихін із Морозовим, вони є керівниками великих напрямків в Інституті кібернетики та у нашому СКБ математичних машин і систем. Брали участь у цій роботі В.В.Шкурба, Т.П.Подчасова та ін. ( В 1970 р., коли система вже успішно експлуатувалася, її творці В.М.Глушков, В.І.Скурихін, А.О.Морозов, Т.П.Подчасова, В.К.Кузнєцов, В.В.Шкурба та три спеціалісти від заводу отримали Держпремію України – Прим. авт.).


За цими декількома фразами, сказаними В.М.Глушковим із приводу "Львівської системи" - першої АСК в колишньому Радянському Союзі, стоїть колосальна праця багатьох співробітників Інституту кібернетики АН України та СКБ Львівського телевізійного заводу "Електрон".

Влітку 1965 р. В.М.Глушков поїхав до Львова і виступив на конференції, яку проводив Львівський совнархоз. З наснагою говорив, що треба переходити до автоматизованих систем керування підприємствами, розповів, що це таке. Директор телевізійного заводу, присутній на конференції, Степан Остапович Петровський запропонував Глушкову створити систему керування виробництвом на заводі, обіцяв максимальне сприяння. Учений "загорівся" можливістю реалізації - на той час подібних систем ще ніде не було. До Львова направили Скурихіна із командою в п'ятнадцять чоловік. За два роки система була створена. Скурихін і його найближчі помічники А.О.Морозов, Т.П.Подчасова, В.В.Шкурба та ін. весь цей час жили практично у Львові, працювали по дванадцять і більше годин на добу, без вихідних. Розповідаючи про ці пам'ятні дні, Скурихін пригадав, як він зустрів новий 1966 р. - після напруженого робочого дня не пішов у готель, а влаштувався спати на своєму робочому столі, так і проспав усю новорічну ніч.

Морозов, з його висловлювань, віддав "Львівській системі" десять років свого життя. Йому довелося "доводити" і розвивати її в наступні роки. Це була сувора, але і дуже корисна школа для молодого спеціаліста.


Напрямок, що ми обрали після створення "Львівської системи", полягав в тому, щоб створити не індивідуальну, а типову систему для машино- і приладобудівних підприємств, щоб можна було реалізувати індустріальні методи впровадження. А для цього, звичайно, було потрібно провести набагато більшу науково-дослідну роботу, ніж для індивідуальної системи. Це приблизно в 2,5-3 рази більше роботи на початковій стадії розробки, тому що до складу алгоритмів та програмного забезпечення доводилося включати не лише алгоритми, що зустрічаються на Львівському заводі, але і ті, що можуть бути застосовані на споріднених заводах. Отже, треба було створити функціональну надлишковість системи з тим, щоб потім при прив'язці, налагодженні, шеф-монтажі і пуску системи можна було б просто вибирати з наявного запасу те, що треба запускати на даному підприємстві.

Наприкінці 1960-х початку 1970-х років ми завершили ці роботи, створивши систему "Кунцево" (для Кунцевського радіозаводу).

Вона виконувалася таким чином, щоб перекрити практично більшість задач у групі приладо- і машинобудівних галузей промисловості.

Ми підписати відповідні накази про те, щоб 600 систем, що розроблялися в той час у дев'ятьох оборонних міністерствах (машинобудівних і приладобудівних), брали за основу "Кунцевську систему". Але навіть у міністерстві, де працює І.А.Данильченко (головний конструктор АСК в Міністерстві оборони), "кунцевська" ідеологія була впроваджена в значній мірі формально, тому що в них були до цього значні власні проробки, скажемо, у ЛОМО або на Кіровському заводі. По-справжньому політика типізації була проведена лише в міністерстві машинобудування (директор головного інституту міністерства по АСК В.Н.Засипкін), яке пізніше за інших узялося за систему. І зараз якоюсь мірою типізація вводиться у Е.К.Первишина, у Міністерстві промисловості засобів зв'язку. А міністерства, у яких були власні наробітки, не хотіли з ними розлучатися. Проте навіть у рамках одного міністерства машинобудування це не менше 50 систем на великих і важливих заводах. І вони ривком наздогнали всі інші міністерства і навіть по багатьом питанням перегнали.

Створення таких крупних АСК потребувало використання та розвитку методів оптимізації. Роботи в цій області велися під керівництвом В.С.Михалевича і призвели до створення української школи методів оптимізації (B.C.Михалевич, Ю.М.Єрмол'єв, Б.Н.Пшеничний, І.В.Сергієнко, В.В.Шкурба, Н.З.Шор та ін.), що одержала визнання не лише в Радянському Союзі, але і за кордоном.


З ініціативи В.М.Глушкова на початку 1960 р. із його відділу (теорії цифрових автоматів) виділилася невеличка група математиків (Михалевич, Єрмол'єв, Шкурба, Шор), що разом із к.т.н. Бернардо дель Ріо, який приїхав із Ростова, спеціалістом в галузі транспорту, заснували відділ автоматизації статистичного обліку та планування, незабаром перейменований у відділ економічної кібернетики. Керівником відділу став к.ф.-м.н. Михалевич, що захистив у 1956 р. в Москві кандидатську дисертацію в області теорії ігор та послідовних статистичних рішень (науковий керівник академік А.Н.Колмогоров). Відділ швидко ріс (за рахунок молодих спеціалістів) і до 1964 р. нараховував майже 100 чоловік, після чого став розпадатися і дав життя більш, ніж десятьом відділам та лабораторіям.

Так виникла в Інституті кібернетики АН України школа оптимізації, у яку серйозний внесок зробив також Б.Н.Пшеничний, що виділився зі своєю групою з відділу обчислювальних методів. Вже в перші роки виникло декілька оригінальних напрямків в області оптимізації.

У 1960-1962 рр. була запропонована загальна алгоритмічна схема послідовного аналізу варіантів, що включає в себе як окремий випадок обчислювальні методи динамічного програмування (B.C.Михалевич, Н.З.Шор). Ця схема відразу знайшла серйозне застосування при проектуванні автомобільних доріг та залізниць, електричних і газових мереж, знаходження найкоротших шляхів у мережевому плануванні та керуванні. В.В.Шкурба розвив цю схему разом із методами імітаційного моделювання для розв'язання задач упорядкування, зокрема в теорії розкладів і календарного планування, що послужило математичною основою систем "Львів", "Кунцево" та ін. Всі ці роботи були ініційовані В.М.Глушковим, що зробив величезний внесок у їхню організацію.

У 1963-1966 р. співробітники відділу економічної кібернетики в масштабах Союзу організували методичне керівництво впровадженням методів мережевого планування і керування в 9 міністерствах ВПК та будівництві. Ці роботи також були активно підтримані В.М.Глушковим.

Інший напрямок досліджень в області оптимізації - нелінійне програмування, зокрема, недиференційна оптимізація. Перша робота із субградієнтних методів з'явилася вже в 1962 р. (Н.3.Шор). На Заході ці методи були відкриті знову лише в 1974 році. Їхня розробка стала ключем до розв'язання задач великої розмірності з використанням схем декомпозиції. Перші втілення були пов'язані з розв'язанням транспортних задач та ініційовані А.А.Бакаєвим, який перейшов в Інститут кібернетики (ІК) АН України з Держплану України. Субградієнтні методи фактично стали математичною основою багатьох досліджень в галузі транспорту, виконаних у відділі А.А.Бакаєва.

У ці ж роки субградієнтні методи були застосовані для оптимізації завантаження прокатних станів СРСР. Надалі В.М.Глушков, В.С.Михалевич разом з академіком Л.В.Канторовичем доклали величезних зусиль для організації впровадження систем оптимального завантаження трубних станів СРСР, математичною основою яких служили алгоритми, розроблені в ІК АН України.

Серед видатних представників київської оптимізаційної школи - академік АН України Б.Н.Пшеничний та його учні (нелінійний та випуклий аналіз, диференціальні ігри, оптимальне керування, нелінійне програмування, динамічні моделі економіки); Ю.М.Єрмол'єв і його учні (нелінійне та стохастичне програмування, негладка оптимізація, моделювання та оптимізація складних стохастичних систем).

Серйозні дослідження з розробки наближених методів дискретної оптимізації виконані під керівництвом академіка НАН України І.В.Сергієнко.

Доктор ф.-м.н. В.А.Трубін виконав ряд робіт в області створення алгоритмів у задачах дискретно-безупинного типу (синтез мереж, розміщення виробництва та ін.), а також виконав ряд тонких досліджень з аналізу обчислювальної складності задач дискретної оптимізації.

Розвиваючи концепцію ЗДАС, аналізуючи роботи з діалогової системи балансових розрахунків (ДІСПЛАН), В.М.Глушков в останні роки свого життя написав роботи із системної оптимізації, пов'язані з оптимізацією багатокритеріальних систем у діалоговому режимі. Цей напрямок одержав продовження в численних роботах В.Л.Волковича та його учнів.

У 1981 році група вчених Інституту кібернетики імені В.М.Глушкова за розробку комплексу методів оптимізації одержала Державну премію України (B.C.Михалевич, А.А.Бакаєв, Ю.М.Єрмол'єв, Т.П.Мар'янович, І.В.Сергієнко, В.Л.Волкович, Б.Н.Пшеничний, В.В.Шкурба, Н.3.Шор).

На початку 1960-х років заступником Глушкова по роботах, які проводились у Москві в оборонних міністерствах по створенню систем керування підприємствами, був А.І.Китов. Я впевнений - якби Глушков мав більше часу, він обов'язково розповів би про цю чудову людину. Познайомилися вони заочно. Ще до приїзду в Київ, живучи у Свердловську, Глушков у 1956 р. прочитав його книгу "Цифрові обчислювальні машини" - перша книга-підручник з обчислювальної техніки.

Учасник Великої вітчизняної війни, А.І.Китов у 1950 р. закінчив Військову артилерійську академію ім.Ф.Е.Дзержинського (із золотою медаллю) і був направлений в Академію артилерійських наук, де одержав завдання працювати в СКБ-245 Міністерства машинобудування та приладобудування СРСР для вивчення електронно обчислювальної техніки і можливостей її використання в Міністерстві оборони.

У 1952 р. у його руки потрапила книга Вінера "Кібернетика або керування і зв'язок у тварині та машині". Вивчення цієї книги, а також бесіди з Олексієм Андрійовичем Ляпуновим, якого А.І.Китов вважав своїм учителем, привели його до переконання, що прийняте в нашій країні офіційне трактування кібернетики як буржуазної лженауки є невірним. Він підготував статтю про зміст і значення нової науки. Після тривалого (трирічного) процесу обговорення статті на різноманітних нарадах та семінарах вона була допрацьована за участю О.А.Ляпунова і С.Л.Соболєва та опублікована за назвою "Основні риси кібернетики" у серпні 1955 року в журналі "Питання філософії" разом із статтею Е.Кольмана "Що таке кібернетика", що призвело до визнання та подальшого розвитку кібернетики.

У 1954 р. його призначили керівником Обчислювального центру Міністерства оборони СРСР. Займаючись автоматизацією керування у військовій справі, він багато думав про автоматизацію і раціоналізацію керування народним господарством країни та у січні 1959 року послав у ЦК КПРС на ім'я Хрущова лист про необхідність розвитку обчислювальної техніки. Він потрапив Брежнєву і отримав схвалення. Була створена міжвідомча комісія під головуванням А.І.Берга, що підготувала постанову ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР про прискорення та розширення виробництва обчислювальних машин і їхнього впровадження в народне господарство, яке було прийнято і зіграло дуже важливу роль.

Восени 1959 р. А.І.Китову спала на думку ідея про доцільність створення єдиної автоматизованої системи керування для Збройних Сил і народного господарства країни на базі загальної мережі обчислювальних центрів, які створені та обслуговуються Міністерством оборони СРСР. При великому відставанні у виробництві ЕОМ від США концентрація машин, що випускаються, у потужних обчислювальних центрах і їх чітка та надійна експлуатація військовим персоналом дозволили б зробити різкий стрибок у використанні ЕОМ. Декілька місяців він працював над обгрунтуванням цієї ідеї та подав велику доповідь у ЦК КПРС. Для її розгляду була створена комісія Міністерства оборони під головуванням К.К.Рокосовського. Оскільки в доповіді (у преамбулі) давалася різка критика стану справ у Міністерстві оборони з впровадженням ЕОМ, це визначило негативне ставлення до доповіді. Головне ж було в тому, що робітники апарату ЦК КПРС і верхніх ешелонів адміністративної влади, зокрема Міністерства оборони, відчули, що корінна перебудова керування призведе до усунення їх від важелів влади. А з цим вони не могли погодитися. І тому Китова за його "велику доповідь"... виключили з партії і позбавили престижної посади!

Глушков познайомившись вже особисто з Китовим на початку 1960-х років, знав про це і не міг не розуміти, чим може обернутися для нього самого обраний ним шлях, пов'язаний із широкою інформатизацією суспільства. Обравши його, він, як і в усьому, йшов тільки вперед, продовжуючи енергійно розвивати та підтримувати в Інституті і за його межами ці роботи.


Вийшло так, що ще одним самостійним напрямком, пов'язаним із створенням складних систем, стало моделювання проектованих систем за допомогою універсальних мов, що ми спеціально розробляли: СЛЕНГ, НЕДІС. У нас цим став займатися відділ Мар'яновича. Тут перспектива полягала в тому, щоб, поєднавши методи системної оптимізації з мовами моделювання та описами великих систем, можна було, сформулювати обмеження на відповідних мовах і змінюючи ті або інші параметри, моделювати (і оцінювати) різноманітні варіанти проектованої системи.

Новий етап у розвитку автоматизованих систем керування підприємствами почався в другій половині 1970-х років. Це так звані комплексні АСУ, у яких органічно зливаються в єдине ціле питання автоматизованого проектування, керування технологією, автоматизація випробувань готової продукції та організаційного керування. Таке перше в країні комплексне АСК, створювалося для Ульяновського авіаційного заводу. Займалися цим Скурихін із Морозовим і майже усе СКБ Морозова. (Робота була завершена наприкінці 1980-х років, коли В.М.Глушкова вже не стало.)


Глушков не випадково декілька разів згадував прізвище Скурихіна, свого заступника з наукової роботи.

Володимир Ілліч Скурихін був гідним партнером В.М.Глушкова в роботах по створенню автоматизованих систем керування, системам автоматизованого проектування, системам автоматизації промислового експерименту. Просте перерахування створених під його керівництвом систем показує, яка величезна робота була пророблена ним, його відділом і підрозділами СКБ, що також знаходилися під його опікою.

Ще в 1959-1963 р.р. при активній участі Скурихіна на Миколаївському суднобудівному заводі імені 61 комунара була створена система "Авангард" - перша в Україні та у колишньому Радянському Союзі система автоматизації так званих плазових робіт у суднобудуванні і вирізки з листової сталі деталей корпуса судна. Задумана спочатку як система підготовки програм для газорізальних автоматів із програмним керуванням (цю роботу ініціював Г.О.Спину, науковий співробітник Київського інституту автоматики), вона стала надалі прообразом інтегрованих систем, тому що охоплювала весь комплекс плазових робіт із проектування деталей судокорпусного набору, підготовки необхідної документації для їхнього виготовлення, включаючи карти розкрою і технологічне забезпечення всього процесу проектування та виготовлення судокорпусних деталей. Подальший розвиток ідеї "Авангарда" отримали в системі автоматизованого проектування корпусів підводних човнів (система "Чертеж", 1968-1978) - великомасштабній системі, що дозволила в 20-25 разів скоротити проектні трудозатрати. Цим займалися В.І.Скурихін, Г.І.Корнієнко, І.А.Янович, В.І. і М.І.Діанови та ін. Сама велика розробка була здійснена в одному із проектних інститутів Ленінграду - створений багаторівневий потужний програмно-технічний комплекс, що забезпечив всі стадії дослідницького проектування надводних і підводних кораблів. Ідеї комплексного підходу до автоматизації виробництва активно підтримував В.М.Глушков.

Його вплив позначився і на наступних системах обробки даних натурних гідродинамічних іспитів суден ("Швидкість" і "Геліограф"), системи випробувань створюваних літаків ("Темп", "Віраж"); системи автоматизованого проектування об'єктів енергетичного машинобудування ("Каштан") і паротурбінних установок АЕС та ін.

Отриманий величезний досвід дозволив В.І.Скурихіну перейти до розробки та обгрунтування наукових основ побудови і функціонування комплексних автоматизованих систем керування, у яких органічно зливаються в єдине ціле етапи автоматизованого проектування, технологічної підготовки виробництва, керування виробництвом та випробувань готової продукції. Ці ідеї, підтримані Глушковим, В.І.Скурихін, А.О.Морозов і їхні співробітники реалізували на ряді підприємств оборонного комплексу.

Паралельно з роботами по створенню автоматизованих систем розвивалися роботи з теорії і систем автоматичного керування. Вони розпочалися в 1963 р., коли в Інституті з'явилися А.Г.Івахненко та А.І.Кухтенко, провідні українські вчені в області теорії автоматичного керування. До числа найбільш вагомих результатів, отриманих при В.М.Глушкові, слід зазначити розробку: теорії інваріантності систем керування, безупинних і дискретних, лінійних і нелінійних (роботи А.Г.Івахненко, А.І.Кухтенко, В.М.Кунцевича, В.В.Павлова); теорії систем керування об'єктами з розподіленими параметрами і створення перших зразків систем керування для такого важливого класу об'єктів керування, як термоядерні реактори типу "Токамак" (А.І.Кухтенко, Ю.І.Самойленко, Ю.П.Ладіков-Роєв); теорії систем керування з частотно- і векторними показниками якості (А.І.Кухтенко, В.Л.Волкович, А.Н.Воронін); нових методів розв'язання задач керування та ідентифікації в умовах невизначеності (А.Г.Івахненко, В.М.Кунцевич, В.І.Іваненко, Г.М.Бакан, М.М.Бичак). В результаті був створений цілий ряд унікальних цифрових систем керування стендовими випробуваннями зразків авіакосмічної техніки, аналогових і цифрових систем керування процесами промислової технології в хімічній і нафтопереробних галузях, систем керування безаварійного прямування морських суден та ін.


Додаткові матеріали

Подчасова Тетяна Павлівна, розробник програмного забезпечення для Львівської системи:

"Моя інформація виходить з досвіду розробки і здачі Державній комісії системи "Львів" в 1964-1967 роках.

Повна відсутність в цей час операційних систем, баз даних і СУБД, наборів стандартних програм для вирішення оптимізаційних задач і пакетів задач управління виробництвом призвели до необхідності розробки оригінальних власних програмних комплексів для вирішення наступних задач: диспетчерська програма (істотно спрощений аналог операційної системи), програма управління масивами (аналог СУБД), великий комплекс програм управління масовим і крупносерійним виробництвом, бухгалтерських програм і т.п.

В цей же період часу здійснювалася активна розробка математичних методів розв'язання оптимізаційних задач (роботи Михалевича В.С., Шора Н.З., Шкурби В.В.). Були розроблені принципово нові підходи до понять типів систем управління виробництвом, системної оптимізації, блокової структури комплексів задач управління виробництвом і т.п. Розробка теорії побудови систем управління виробництвом істотно випереджала наявний в той час зарубіжний досвід."


Віктор Михайлович Глушков. Життя та творчість. Зміст    Як готувалися та підбиралися кадри