Iнститут зоологiї (I.З.) iм.I.I.Шмальгаузена НАН України - науково-дослiдний
заклад в системi Нацiональної Академiї наук України. Основна мета роботи -
одержання нових знань з рiзних дисциплiн в областi зоологiї (див. окр. статтю), контроль за станом в країнi тваринного свiту (однiєї з найважливiших складових зовнiшнього середовища), що реалiзується на шляху розробки наукових основ охорони тваринного свiту i екологiчного контролю через його монiторiнг, експертизи широкомасштабних народно-господарських проєктiв з метою мiнiмiзацiї шкоди зовнiшньому середовищу при їх реалiзацiї, пiдготовки наукових кадрiв вищої i найвищої квалiфiкацiї та експертизи їх наукового рiвня, розробки шляхiв рацiонального використання тваринних ресурсiв в умовах ресурсозберiгаючого природокористування.
Як початок наукової зоологiчної дiяльностi в структурах ВУАН слiд розглядати
рiшення вiд 17 березня 1919 р. II Фiзично-математичного вiддiлу ВУАН про
заснування "Комiтету для виучування фауни України" (голова - академiк
ВУАН М.Ф.Кащенко).
З 1 травня того ж року при Комiтетi органiзовано Зоологiчний кабiнет,
згодом перейменований на Зоологiчний музей (директор М.Ф.Кащенко,
з 1926 р. -В.О.Караваєв).
Урядовою Постановою вiд 1 серпня 1930 р. створено Зообiологiчний iнститут.
Крiм музею до його складу вiйшли Бiологiчний iнститут iм.Ф.З.Омельченка
(колись приватна бiологiчна лабораторiя цього науковця, з 1919 р. -
в складi Українськоого наукового товариства як Мiкробiологiчний
iнститут, з 1921 р. вже в складi ВУАН, з 1925 р. пiд назвою Бiологiчний
Iнститут), а також ряд кафедр академiчного пiдпорядкування:
експериментальної зоологiї в Києвi, зоологiї в Харковi,
морфологiї тварин з Приморською бiологiчною станцiєю в
Одесi (обидвi останнi з чотирма секторами кожна стали фiлiями iнституту).
Незабаром в зв"язку з органiзацiєю унiверситетiв в Харковi та Одесi
цi фiлiї вiйшли до їх складу.
В 1933 р. в iнститутi створений сектор водних тварин (який вже наступного
року був об"єднаний з Днiпровською бiологiчною станцiєю в Гiдробiологiчну
станцiю АН), а в 1940 р. - вiддiл бiологiчного метода боротьби з шкiдниками сiльського та лiсного господарств, який з частиною вiддiлу екологiї створив фундамент для органiзацiї в пiслявоєннi роки Iнституту ентомологiї та фiтопатологiї (згодом Український iнститут захисту рослин).
Директори I.З.: I.I.Шмальгаузен (1930-1941), Д.К.Третьяков (1944-1948),
О.П.Маркевич (1948-1950), В.Г.Кас"яненко (1950-1963), П.М.Мажуга
(1963-1965), I.Г.Пiдоплiчко (1965-1973), В.О.Топачевський (1973-1987),
I.А.Акiмов (1987 до цього часу).
Зараз в структурi I.З.активно функцiонують 15 наукових вiддiлiв:
1. Фауни i систематики безхребетних,
2. Загальної i прикладної ентомологiї,
3. Систематики ентомофагiв та бiологiчних основ бiометоду,
4. Акарологiї,
5. Фiзiологiї поведiнки комах,
6. Екологiї комах-запилювачiв,
7. Паразитологiї,
8. Екологiчних основ боротьби з паразитозами гiдробiонтiв,
9. Фауни i систематики хребетних,
10. Екологiї, вiдтворення i охорони водних хребетних,
11. Еволюцiйної морфологiї хребетних,
12. Цитологiї i гiстогенезу,
13. Популяцiйної екологiї та бiогеографiї,
14. Монiторiнгу та охорони тваринного свiту,
15. Зоологiчних фондiв.
Головною проблемою наукових дослiджень є "Тваринний свiт: вивчення,
охорона та рацiональне використання". Проводяться дослiдження з фаунiстики,
систематики, фiлогенiї i еволюцiї багатьох груп тваринного свiту. Вивчаються
фундаментальнi та прикладнi аспекти фiзiологiї поведiнки комах,
функцiональної та еволюцiйної морфологiї, цитологiї, зоогеографiї.
Дослiджуються проблеми екологiї i динамiка чисельностi видiв для розробки
бiологiчних основ контролю важливих груп тварин, вивчаються проблеми
таксономiї та бiологiї гельмiнтiв, їх цикли розвитку в органiзмi хазяїв
та в зовнiшньому середовищi. Особлива увага придiляється проблемi рiзномаiття
тваринного свiту, розробцi фундаментальних основ охорони та складання його
кадастру.
З часу заснування I.З. є провiдним науковим закладом в областi зоологiї,
веде широку координацiю та органiзацiю в державi дослiджень з бiльшостi
провiдних зоологiчних проблем. Вiн здiйснює науковий монiторiнг стану
тваринного свiту, на нього покладенi основнi експертнi функцiї з цього
питання.
Провiдна роль належить його спiвробiтникам у створеннi "Червоної книги
України. Тваринний свiт".
I.З. має ряд спiльних наукових тем iз зоологiчними закладами iнших країн.
Наукова i науково-прикладна дiяльнiсть реалiзується через публiкацiю
чисельних матерiалiв - статей, монографiй, визначникiв, методичних
розробок тощо (в середньому за рiк 4-9 монографiй та 200-250 статей).
Профiлюючим монографiчним серiалом є багатотомне видання "Фауна України"
(вже вийшло 66 випускiв). З 1967 р. I.З. регулярно видає науковий журнал
Вестник зоологии (див.окр.статтю).
Спецiалiзована наукова рада I.З. є єдиним в Українi атестацiйним органом
з присудження вищих i найвищих наукових ступенiв iз спецiальностей "зоологiя",
"ентомологiя", "паразитологiя".
При I.З. функцiонує вищiй в Українi координацiйний орган iз зоологiї -
Наукова рада з проблеми "Рацiональне використання ресурсiв в умовах
iнтенсивного природокористування".
Для проведення вiдповiдних робiт є двi експериментальнi бази. I.З. є
науковим куратором Чорноморського державного бiосферного заповiдника.