"...Восени 1974 р. вийшла урядова постанова про програму "Звезда", яка передбачала переоснащення всiх кораблiв ВМФ СРСР новими гiдроакустичними комплексами. Головною органiзацiєю iз здiйснення цiєї програми визначили НДI "Гiдроприлад" (директор - Юрiй Володимирович Бурау, головний iнженер - Володимир Iванович Крицин). Головним конструктором призначили О.М. Алещенка. Це була багатопланова робота. Для рiзних класiв надводних кораблiв - великих, середнiх, малих - необхiдно було розробити ряд сумiсних багатоканальних цифрових гiдроакустичних комплексiв з кiлькома десятками тисяч просторових i тимчасових вхiдних каналiв отримання iнформацiї. Попереднi оцiнки показали, що для них потрiбнi будуть обчислювальнi системи продуктивнiстю у кiлька сотень мiльйонiв операцiй на секунду, а обсяг прикладного програмного забезпечення становитиме близько мiльйона команд. Необхiднiсть великої номенклатури запам'ятовуючих пристроїв, рiзноманiтної периферiї (монiтори, iндикатори обстановок, самописцi, друкуючi пристрої), вимоги щодо високої надiйностi i т.п. iстотно ускладнювали розробку. Подiбнi проекти в СРСР i за рубежем на той час ще не виконувалися.

У 1978-1979 р. завдяки наполяганням О.М.Алещенко в НДI "Гiдроприлад" був органiзований вiддiл обчислювальної технiки пiд керiвництвом В.Ю.Лапiя. Незабаром вiддiл було перетворено у вiддiлення, а В.Ю.Лапiй став заступником головного конструктора з розробки програмно-технiчного комплексу. Було прийнято рiшення будувати "Звезду" як багатомашинний комплекс на базi восьми ЕОМ "Атака" Мiнсудпрома СРСР i сполученими з ними декiлькома спецiалiзованими процесорами реального часу, що стали основою цифрової просторово-тимчасової обробки (спектральної, кореляцiйної, когерентної) комплексу "Звезда".

Пiд керiвництвом О.М.Алещенка i В.Ю.Лапiя протягом трьох рокiв були створенi три потужнi обчислювальнi комплекси. Вперше в гiдроакустицi сформувався напрям спецiалiзованих паралельних багатоканальних обчислювальних комплексiв.

У 1984 р. роботи зi створення гiдролокатора завершили. Весь комплекс зайняв 200 приладових шаф. Для забезпечення функцiонування обчислювальної частини (40 шаф) пiдготували близько мiльйона команд. Вартiсть розробки становила 100 млн.карбованцiв^*. У 1985 р. комплекс прийняли на озброєння та передали в серiйне виробництво. Його творцi одержали Державну премiю СРСР (Ю.В. Бурау, О.М. Алещенко та iн.)..."

^*У 80-тi роки один карбованець за своєю покупною вартiстю був дещо вищий за один долар США.