Бiографiя Зiновiя Степановича Голов'янко (1876-1953)

Укладач Г.I.Васечко (14.08.1938-09.12.2013)

Голов'янко Зiновiй Степанович народився 12 листопада 1876 року в селi Талова Балка Онуфрiєвського району (тепер Кiровоградська область, Україна) в родинi конторника, а згодом - службовця на залiзницi. Середню освiту вiн одержав в реальнiй школi мiста Кременчук, а вищу освiту - в Петербургському лiсовому iнститутi, який закiнчив в 1901 роцi.

Голов'янко Зiновiй Степанович, 1950 рiк

В студентськi роки захопився ентомологiєю. Його наставником в цiй науцi був видатний ентомолог М.О. Холодкiвський, а в лiсiвництвi - класик вiтчизняної науки Г.Ф. Морозов. Цi видатнi вчителi зумовили спрямованiсть наукової дiяльностi З.С. Голов'янка, яку можна охарактеризувати як екологiчний пiдхiд щодо захисту лiсу вiд шкiдливих комах. Цей пiдхiд грунтується на тому, що роль комах, здатних бути шкiдливими, залежить вiд умов довкiлля. В свою чергу, умови довкiлля в значному ступенi створюються лiсiвниками. За належної культури ведення лiсового господарства, шкодочиннiсть цих комах мiнiмальна. Навпаки, помилки, що скоєно при веденнi лiсового господарства, призводять до того, що комахи-фiтофiги стають шкiдниками.

Пiсля закiнчення Лiсового iнституту З.С. Голов'янко протягом ряду рокiв поєднував практичну роботу в лiсництвах з науковою дiяльнiстю. Його дисертацiя "О степных посадках в 23 квартале Джекенлынской дачи" була написана на основi матерiалiв, зiбраних протягом одного року на пiвднi України в Бердянському зразковому лiсництвi, де вiн працював як помiчник лiсничого.

Сильне пошкодження комахами насаджень, створених в степу, було тодi, як i зараз, гострою проблемою. В цiй дисертацiї доводиться думка, що доля лiсових насаджень в умовах степу, тобто при виразному дефiцитi зволоження, залежить вiд способiв пiдготовки грунту, догляду за сiянцями, їх породного складу та структури деревостану. Правильний пiдбiр цих заходiв дозволяє зменшити шкодочиннiсть комах та забезпечити довговiчнiсть лiсових насаджень в степу.

Захистивши дисертацiю, З.С. Голов'янко одержав звання вченого-лiсiвника першого розряду, що за тодiшнiм законоположенням вiдповiдало ступеню кандидата наук унiверситету.

Наступний етап дiяльностi З.С. Голов'янка пов'язаний iз розробкою засобiв створення насаджень сосни в умовах високої чисельностi шкiдникiв корiння - личинок хрущiв (ряд Coleoptera, родина Scarabaeidae) головним чином травневого (Melolontha melolontha L., M. hippocastani F.) та липневого- мармурового (Polyphillo fullo L.). Тодi в багатьох мiсцях Росiї мали мiсце випадки загибелi молодих соснових насаджень внаслiдок об'їдання корiння цими личинками.

З.С. Голов'янко працював на виробництвi (помiчником лiсничого) в рядi мiсцевостей в Українi - теперiшнi Київська, Вiнницька, Черкаська областi та за її кордонами - Воронiжська, Уральська (Бузулукський бiр), Новгородська областi. Маючи завдання як виробничник забезпечити задовiльний рiст сосни, вiн за своєю iнiцiативою зайнявся науковою дiяльнiстю - розробкою прийомiв створення соснових насаджень стiйких до личинок хрущiв. Для цього було потрiбно встановити, якi фактори сприяють високiй чисельностi хрущiв, а також можливостi дерев протистояти їм. Його пристраснiсть до науки та невибагливiсть до побутових труднощiв дозволили зiбрати багатий матерiал в широкому дiапазонi клiматичних та грунтових умов, що дозволило з успiхом вирiшити проблему.

Вiн встановив, що зараженiсть грунту личинками травневого хруща залежить вiд його температури. Тому в пiвнiчних районах їх висока чисельнiсть має мiсце в насадженнях iз низьким зiмкненням пологу, де грунт добре прогрiвається. Навпаки, в пiвденних районах хрущi вiддають перевагу насадженням iз зiмкненим пологом, де поверхня грунту менш прогрiта.

Цi вiдкриття дозволили дати рекомендацiї щодо обмеження чисельностi личинок хрущiв. В пiвнiчних районах слiд створювати загущенi посадки, якi потребують в наступному прорiджування рубками догляду (при досягненнi деревами вiку, коли вони стають здатними захистити себе вiд пошкоджень личинками хрущiв). В пiвденних районах доцiльно створювати насадження сосни з меншим зiмкненням пологу.

З.С. Голов'янко був першим, хто вiдкрив здатнiсть сосни чинити опiр шкiдникам корiння. Ця здатнiсть полягає в видiленнi смоли iз ранок, якi заподiянi личинками. Якщо видiлення смоли сильне, личинки припиняють пошкоджувати корiння, а в деяких випадках i гинуть. Повiдомлення про це мiститься в його публiкацiях 1909 року, стор.102 та 1949 року, стор.7 (дивись список публiкацiй).

В цих же публiкацiях будо показано, що визначає здатнiсть сосни чинити опiр живленню личинок. Це фiзiологiчний стан дерев. Якщо вiн знаходиться на належному рiвнi, тобто дерево здорове, смола видiляється iнтенсивно. Ослаблене дерево позбавлено цiєї здатностi.

Наступним розвитком цих вiдкриттiв була розробка засобiв створення насаджень для конкретних умов довкiлля, що забезпечують належний рiвень їх фiзiологiчного стану. Найбiльш важливо достатнє забезпечення дерев вологою. Якщо водний режим дерев сприятливий, вони здатнi iнтенсивно видiляти смолу, тобто захищати себе вiд личинок хрущiв. Забезпечення дерев поживними речовинами також важливо.

Господарськi заходи, якi потрiбнi для належного рiвня фiзiологiчного стану дерев, такi: вiдповiдна пiдготовка грунту (глибока оранка, викорiнення бур'янiв), правильний пiдбiр головних та супутнiх порiд, використання кондицiйних сiянцiв, та акуратне насадження їх, що не призводить до завороту кореневої системи. Зокрема, вiн був одним з перших, хто помiтив високу стiйкiсть сосни кримської до шкiдливих комах в пiвденних районах (Нижнєднiпровськi пiски, Херсонська обл., Україна).

Його практична дiяльнiсть виявилась успiшною. Вiн мав можливiсть спостерiгати насадження сосни вiком до 43 рокiв, створених пiд його керiвництвом на дiлянках з високою чисельнiстю хрущiв.

Засоби створення насаджень сосни, стiйких до личинок хрущiв, описано в рядi публiкацiй, зокрема 1911 року та 1914 року.

З.С. Голов'янко дав рекомендацiї як захищати вiд личинок травневого хруща насадження листяних порiд. Потреба в цьому часто виникає в садових насадженнях в першi роки пiсля посадки саджанцiв. Пересадка їх з розсадникiв до саду призводить до послаблення. При цьому, якщо чисельнiсть личинок хрущiв велика, саджанцi можуть загинути. В корiннi листяних порiд дiя захисних продуктiв на шкiдливих комах слабша, нiж у хвойних порiд. Проте листянi породи здатнi компенсувати пошкодження шляхом вiдростання корiння. Для цього потрiбне достатнє забезпечення вологiстю. З.С. Голов'янко запропонував поливати нещодавно пересадженi саджанцi як захiд захисту вiд пошкоджень личинками. Полив слiд використовувати для захисту вiд пошкодження комахами корiння рослин будь-яких видiв будь-де це можливо.

З.С. Голов'янко вперше розробив винищувальнi заходи боротьби проти личинок хрущiв. Це були препарати парадiхлорбензолу та полiхлорiдiв, якi використовувались шляхом фумiгацiї грунту. Ця розробка виявилась дуже актуальною для захисту виноградникiв вiд липневого-мармурового хруща на Нижнєднiпровських пiсках (публiкацiя 1927 року). В 1920-i роки шкодочиннiсть цього виду була дуже висока. Той же захiд був використаний для захисту цукрового буряка вiд личинок травневого хруща в рiзних пунктах вирощування цiєї культури (публiкацiя 1928 року). Вiн також приймав участь в розробцi методу зхисту вiд хрущiв шляхом обробки корiння соснових сiянцiв iнсектицидом гексахлоран.

Наступною проблемою, до рiшення якої З.С. Голов'янко внiс фундаментальний внесок, були фактори динамiки чисельностi короїдiв. Цi дослiдження були проведенi на Дарницькiй лiсовiй дослiднiй станцiї в Київськiй областi. Там З.С. Голов'янко працював, починаючи з 1913 року. Спочатку то було Дарницьке лiсництво, де вiн служив лiсничим, а з 1924 року лiсництво було перетворено в дослiдну станцiю.

З.С. Голов'янку - керiвнику станцiєю пощастило створити колектив спiвробiтникiв, якi стали видатними фахiвцями в лiсовiй ентомологiї - А.Г. Iлл'їнський, М.С. Грезе, В.Л. Цiопкало, В.Ю. Пархоменко, М.О. Анфiннiков. Науковий рiвень цiєї станцiї оцiнювався як рiвний такому iнституту. Цей колектив з участю студента-практиканта Д.Ф. Руднєва розпочав рiшення актуальної на той час проблеми - захисту соснових насаджень вiд короїдiв. Для цього було потрiбно встановити фактори, якi визначають їх чисельнiсть.

Масове розмноження короїдiв в соснових насадженнях лiсостепової зони України виникло внаслiдок посухи 1921 року та господарчої руїни пiд час Громадянської вiйни i в першi роки пiсля неї.

Було встановлено, що засуха спричинила ослаблення захисного механiзму дерев - видiлення смоли в областi проводячих тканин - на стовбурах та гiлках, що дало можливiсть короїдам успiшно поселятись на деревах та призводити їх до загибелi. Це явище було встановлено експериментальним шляхом.

З.С.Головянко на обстеженнi лiсових насаджень, 1949 рiк, Ахтирський лiсгосп, Харькiвська область, Україна

Для проведення цих дослiджень З.С. Голов'янко запросив фiзiолога рослин Є.Ф. Вотчала та його спiвробiтникiв. Вони встановили показники видiлення смоли (смоляний тиск) та фактори, якi впливають на його величину. Результати цих дослiджень наведено в наступнiй публiкацiї: Вотчал Е.Ф., 1926. "Исследования по физиологии смолоотделительного аппарата сосны", стр.53-58. Сборник "Доклады на Всесоюзном съезде ботаников в январе 1926 г." Москва.

При цьому були використанi U-подiбнi склянi трубки, заповненi ртуттю. Один кiнець такої трубки вставляли в отвiр, пробитий в корi до заболонi. В цей отвiр надходила смола, якщо її тиск був помiтним. Величину тиску вимiрювали по зменшенню довжини стовпчика повiтря в другому (запаяному) кiнцi трубки. Найбiльший смоляний тиск було виявлено в нижнiй частинi стовбура, де вiн перевищував атмосферний тиск на 2,5 атм. На його величину великий вплив чинив стан погоди. Засуха набагато зменшувала смоляний тиск.

Так вперше в свiтi було встановлено безпосередню причину зниження стiйкостi сосни проти короїдiв, зокрема для Ips sexdentatus Boern. Зниження смоляного тиску до рiвня, коли смола не видiляється у дерев, число яких перевищує щорiчний (природний) вiдпад деревостану, служить причиною масового розмноження кородiв.

З.С. Голов'янко (1926, стор.77-78) писав: "Прямi спостереження показують, що здоровi сосни, якi зберегли достатньо сильний смоляний тиск, успiшно борються за своє iснування, заливаючи нападаючих жукiв смолою i навiть залiковуючи часом рани, що було нанесено".

Високий смоляний тиск, необхiдний для стiйкостi проти короїдiв, забезпечується належним рiвнем фiзiологiчного стану дерев, зокрема оптимальним водопостачанням їх кореневої системи. Це можливо за умовою правильного ведення лiсового господарства, при якому дерева ростуть здоровими.

Такий висновок має принципове значення. Iснує iнша точка зору на фактори стiйкостi дерев проти короїдiв, згiдно до якої ця стiйкiсть залежить вiд хiмiчного складу смоли. Якби це було так, потрiбно було б вiдбирати дерева з певним складом смоли, займатись селекцiєю i використовувати дерева з певним складом смоли в поновленнi лiсу. Остання точка зону не одержала пiдтвердження.

Концепцiя, розвинена З.С. Голов'янко, щодо динамiки чисельностi короїдiв така. Здоровi дерева неприступнi для поселення короїдiв, якщо чисельнiсть останнiх не зросла порiвнюючи iз звичайним (фоновим) рiвнем, який постiйно присутнiй в непорушеному лiсi. Ослаблення дерев внаслiдок посухи, лiсової пожежi або iнших причин дозволяє короїдам поселитись на них i набагато збiльшити свою чисельнiсть в умовах широкого кормового ресурсу. Пiсля вичерпання цього ресурсу, тобто ослаблених дерев, короїди вимушенi атакувати здоровi дерева. Такi дерева, як ми знаємо, здатнi дати отпiр. Щоб його здолати, короїди збираються у великiй чисельностi i разом нападають на дерева. Така масова атака дозволяє короїдам здолати опiр дерев, проте наслiдки цього успiху несприятливi для нащадкiв жукiв, що поселились. Таким нащадкам бракує корму в умовах високої щiльностi поселення, тому що харчовий ресурс в замкненому просторi обмежений. При цьому бiльшiсть нащадкiв гине, а особини, що вижили, мають знижену життєздатнiсть. Згодом вони гинуть пiд впливом рiзних несприятливих факторiв, головним чином вiд морозу та патогенiв. Внаслiдок таких явищ чисельнiсть короїдiв повертається до рiвня, який був перед масовим розмноженням.

Проте масових розмножень короїдiв не слiд допускати, тому що при цьому гинуть життєздатнi дерева. Дослiдженнями З.С. Голов'янка та його спiвробiтникiв обгрунтовало, що масове розмноження цих шкiдникiв не можливе при нормальному рiвнi фiзiологiчного стану дерев, а для цього необхiдно додержуватись правил ведення лiсового господарства. При збiльшеннi чисельностi ослаблених дерев внаслiдок надзвичайних обставин, наприклад сильної засухи, потрiбнi термiновi санiтарнi рубки. Цi рекомендацiї актуальнi в наш час i будуть такими завжди. Вони поданi в "Iнструкцiя лiсничим у справi боротьби з короїдами в соснових лiсах" (1927), яку склав колектив дослiдникiв.

Зiбранi матерiали обробленi математично. Одержано формули, якi дозволяють передбачити виживання нащадкiв короїдiв в залежностi вiд щiльностi поселення та iнших факторiв. Цi дослiдження, виконанi в 1920-i роки, настiльки досконалi, що викликають подив i в нас час.

Слiд пiдкреслити внесок А.Г. Iлл'їнського, який значно розвинув iдеї З.С. Голов'янка про фактори динамiки чисельностi короїдiв на бiльш широкому матерiалi.

В 1960-1980-тi роки в рiзних країнах були проведенi дослiдження факторiв стiйкостi хвойних порiд проти короїдiв, їх феромоної комунiкацiї та динамiки чисельностi цих комах, а також дана оцiнка перспективностi засобiв захисту лiсу вiд них. Цi дослiдження пiдтвердили правильнiсть висновкiв, зроблених колективом на чолi з З.С. Голов'янком. Зокрема, вивчення феромонiв короїдiв дало можливiсть виявити фактори масової атаки цих комах при заселеннi кормових дерев та рухомi сили iнших явищ їх поведiнки на популяцiйному рiвнi. Було розроблено бiльш простi прийоми визначення смоляного тиску та iнтенсивностi видiлення смоли, якi дозволяють широко використовувати цей засiб оцiнки життєздатностi дерев на практицi.

З.С. Голов'янко зробив багато для розповсюдження ентомологiчних знань в середовищi практикiв лiсового господарства. Перш за все слiд пригадати укладання ним визначника личинок хрущiв, перше видання якого вийшло в 1913 роцi. В 1936 роцi Академiя Наук СРСР випустила розширений варiант цього визначника. Ряд публiкацiй З.С. Голов'янка присвячено бiологiї хрущiв, їх природним ворогам, а також захисту насаджень вiд шкiдливих комах рiзних видiв.

З 1930 року З.С. Голов'янко завiдуючий сектором Захисту лiсу Українського науково-дослiдного iнституту агролiсомелiорацiї та лiсового господарства. Рiшенням Квалiфiкацiйної комiсiї ВАСГНIЛ вiд 9 квiтня 1936 року вiн одержав ступень доктора сiльськогосподарських наук без захисту дисертацiї. Рiшенням Вищої Атестацiйної комiсiї вiд 11 лютого 1939 року вiн затверджений в званнi професора лiсової ентомологiї. З листопада 1936 року вiн старший науковий спiвробiтник Iнституту ентомологiї Академiї наук УРСР.

В 1930-1950-i роки активнiсть З.С. Голов'янка розвивається в таких напрямках - викладацька дiяльнiсть, обстеження стану лiсу щодо його патологiї, розробка концепцiї потужностi продуктивного шару грунту як важливого фактора iснування лiсу та публiкацiя накопичених ним знань.

Як викладач вiн був дуже талановитий. Вiн умiв не лише передавати знання, але також захопити студентiв. Вiн проводив лекцiї i практичнi заняття з гумором. Студенти та аспiранти його любили, добре пам'ятали i розповiдали про нього кумеднi iсторiї, навiть через багато рокiв пiсля його смертi.

Серед його учнiв такi видатнi лiсовi ентомологи як Д.Ф. Руднєв, М.М. Падiй та В.I. Гримальський.

Обстеження стану лiсу не входило до його прямих службових обов'язкiв, принаймнi, в таких грандiозних масштабах, як це вiн робив. Його метою було виявити причини загибелi лiсових насаджень, щоб дати лiсiвникам знання, як не допускати цього. Вiн вчив, що ураження дерев комахами не слiд вважати першопричиною загибелi лiсу. Першопричина - це помилки, якi допускають самi лiсiвники. Цi помилки, якi в основному полягають в незнаннi правил ведення лiсового господарства, зумовлюють ослаблення дерев, що призводить їх до пошкодження комахами. Ослаблення дерев особливо значне при несприятливiй для них погодi. Це перш за все посуха. Такi помилки дуже рiзноманiтнi. Вiн встановлював їх на конкретних випадках та наставляв практикiв, як правильно вести лiсове господарство, щоб лiс був здоровим та високо продуктивним, а шкода вiд комах та хвороб була незначною.

Такий (екологiчний) пiдхiд до захисту лiсу вiд шкiдливих органiзмiв є актуальним i в наш час. Рекомендацiї З.С. Голов'янка грунтувались перш за все на прекрасному знаннi лiсiвничої та ентомологiчної лiтератури. В цих галузях наша країна (Україна, Росiя, Радянський Союз) була справдi великою державою. Крiм того, вiн зробив значний внесок в цi знання.

Вiн обстежив майже всi сосновi лiси Центральної та Схiдної України. Його енергiя в цьому вiдношеннi не знала меж. Справдi, в 1951 роцi в вiцi 74 рокiв вiн обстежив 19 лiсництв. Це були тисячi гектарiв лiсу в рiзних областях України.

Що робити, якщо потужнiсть продуктивного шару грунту недостатня для успiшного росту лiсу, - це остання наукова проблема, яку взявся вирiшувати З.С. Голов'янко. Потужнiсть продуктивного шару грунту - це його глибина, в якiй корiння дерев здатнi розповсюджуватись. Величина її залежить вiд того, на якiй глибинi знаходиться шар, непроникливий для корiння. В межах вирощування сосни в Українi цей непроникливий для корiння шар звичайно створюється постiйно сухим пiском. Iнодi до цього додаються твердi прошарки. Негативна роль малої потужностi продуктивного шару грунту особливо виражена при посухах. Чим бiльше потужнiсть продуктивного шару грунту, тим краще умови росту лiсу.

Проблема полягає в тому, яким чином забезпечити проникнення корiння дерев через цей шар нижче, де знову знаходиться шар, який зволожується пiдгрунтовими водами.

Розкопуючи кореневi системи в рiзних умовах, З.С. Голов'янко виявив, що корiння сосни за деяких обставин здатне проникати через перешкоди до вологого шару. Таке явище має мiсце, якщо в грунтi присутнє корiння дерев тополi. Вiн встановив, що корiння тополi розповсюджуються глибше в сухий пiсчаний шар, нiж корiння сосни. Можливо, корiння тополi здатне зволожувати сухий шар грунту, видiляючи вологiсть, коли вона присутня в надлишку, наприклад весною або в перiод рясних дощiв. Завдяки цiєї здатностi вони проникають все глибше i досягають шару грунту, який зволожується пiдгрунтовими водами.

Якщо на мiсцi зрубаних дерев тополi посадити сосну, то її корiння використовують це корiння, поширюючись по ним в глибину до вологого шару пiдгрунту. Тодi дерева сосни, що зберiгають свою життєздатнiсть при посушливiй погодi, виявляться довговiчними. Цi вiдкриття дозволили З.С. Голов'янко дати рекомендацiї щодо мелiорацiї суворих умов довкiлля шляхом попереднього садження тополi, а пiсля вирубки цих дерев - садженням сосни.

Така рекомендацiя перспективна для умов лiсової та лiсостепової зон особливо при рiвному рельєфi. Але для степової зони, особливо в умовах бугристого рельєфу як на Нижнєднiпровських пiсках (Херсонська область, Україна), проблема стiйкостi лiсу може бути вирiшена лише за умовою використання сосни кримської.

В зв'язку з цiєю проблемою вiн вивчав рiст кримської сосни та її стiйкiсть до комах. Ця порода бiльш витривала до нестачi вологостi, нiж сосна звичайна. Використання сосни кримської для лiсонасаджень в значному ступенi знiмає проблему малої потужностi продуктивного шару грунту. Тому сосна кримська особливо перспективна для пiвденних районiв, зокрема Нижнєднiпровських пiскiв. В таких умовах сосна кримська виявилась стiйкою до всiх несприятливих факторiв i високо продуктивною породою.

Список публiкацiй З.С. Голов'янка включає 62 назви. В останнi роки життя йому пощастило оприлюднити двi монографiї, що вимагало величезних зусиль. Одна з них - це вже згадана книга щодо причин всихання соснових насаджень (1949 року), а друга - щодо мармурового (липневого) хруща (1951 року). Книга "Зависимость устойчивости сосны против засухи от мощности производительного слоя почвы" обсягом 261 сторiнка машинопису, закiнчена в 1951 роцi, лишилась в рукопису. Також не були оприлюдненi нова редакцiя визначника личинок хрущiв з чудовими малюнками та кiлька статей про сосну кримську.

З.С. Голов'янко як особистiсть може бути охарактеризований такими словами: постановка високої мети, завзятiсть в їх досягненнi, високi моральнi принципи, кипуча енергiя в служiннi науцi та культурi.

Будучи вихiдцем iз бiднякiв, вiн поїхав з України поступати до Петербургського лiсового iнституту майже без грошей i голодував поки не став одержувати невелику студентську допомогу. Проте знайшов в собi сили захопитись наукою i звернув на себе увагу видатних фахiвцiв таких як М.О. Холодкiвський та Г.Ф. Морозов. Про повагу Г.Ф. Морозова до З.С. Голов'янка служить присвята на подарованiй книзi вiршiв Генриха Гейне: "Среди сокровищ Вашего душевного мира Вы должны найти устои для более спокойного, философского отношения к окружающей обыденности. Вам надо беречь себя, а не трудиться попусту. Вам нужно больше радости в роде тех, которые доставит Вам, вероятно, эта книжка любимого Вами поэта. Дорогому Зиновию Степановичу Головянко от любящего и болеющего за Вас. Г. Морозов" 27.VIII.1918.

Книга ця нiмецькою мовою, текст набрано готичним шрифтом. То були високоосвiченi люди.

З.С. Голов'янко був в дружнiх стосунках з найвидатнiшим фахiвцем в галузi степового лiсорозведення - Г.М. Висоцьким, проте, це не заважало їм запально сперечатись на лiсовi теми. З.С. Голов'янко розповiдав легенду про їх стосунки. Нiбито, коли словеснi аргументи були не в змозi виявити iстину, вони переходили до рукопашного двобою. Цiй легендi, одначе, протирiчать збереженi в бiблiотецi З.С. Голов'янко публiкацiї Г.М. Висоцького, дарованi автором з пiдписом: "Дорогому товарищу Зиновию Степановичу".

Про його моральний рiвень свiдчать ряд фактiв. В 1905 роцi, будучи лiсничим в Новгородськiй губернiї, вiн вiдмовився приймати участь в придушеннi селянських заворушень. Наслiдком цього було те, що до самої революцiї його не допускали до наукових посад. Вiн займався наукою за своєю iнiцiативою, працюючи на виробництвi. Виявляється, що i в той час була дискримiнацiя за полiтичними мотивами.

В Радянський час вiн не робив жодних спроб вступити до Комунiстичної партiї, хоча його соцiальне походження цьому не перешкоджало.

Пiд час Великої вiтчизняної вiйни вiн не мав можливостi евакуюватись з Києва будучи хворим на рак. Лишаючись на окупованiй територiї, вiн вимушений був служити пiд окупацiйною владою, щоб не вмерти з голоду разом з родиною. Проте рiвень спiвробiтництва з окупантами вiн звiв до мiнiмуму, займаючи незначну посаду i вiдмовляючись вiд просування вище. Така поведiнка була сприйнята владою як рiзновид саботажу, i вiдношення до нього було хамським. Директором Iнституту зоологiї, де вiн працював, був ентомолог K. Schedl.

У важкi роки окупацiї його квартира служила притулком для численних людей. Пiсля звiльнення Києва Радянською армiєю жодних претензiй до нього не було. Уряд Радянського Союзу нагородив його медаллю "За героический труд во время Великой Отечественной Войны" з портретом Генералiсимуса Сталiна.

Прагнення З.С. Голов'янко пiдтримувати людей, якi пiдпадали пiд утиски, дорого йому далось в той перiод, коли в СРСР по всiм органiзацiям, пов'язаних з бiологiєю, насаджувалась "передова мiчурiнська бiологiя". Так називала офiцiйна пропаганда шарлатанство, яке академiк Т.Д. Лисенко та його пiдлабузники оголосили останнiм досягненням науки, тодi як класична генетика була оголошена реакцiйним вченням, ворожим радянському народу. Зрозумiло, що ця кампанiя була органiзована за указкою першої особи держави. Згiдно до секретного розпорядження властi, в кожнiй бiологiчнiй установi було потрiбно виявити заплановане число осiб, якi оголошувались прихильниками ворожого вчення, та пiддати їх репресiям. Вибiр жертв виконували iз пiдступною вивертськiстю. Оголошували, що провадиться дискусiя щодо проблем в "бiологiчнiй науцi", причому кожному члену колективу пропонували висловити свою думку на загальних зборах.

В учбових iнститутах первиннi жертви були очевиднi - це фахiвцi, якi читали курс генетики. Проте таких не вистачало, щоб виконати план числа виявлених "реакцiонерiв". Виконання плану досягалось за рахунок тих, хто мав необачнiсть висловитись на їх захист. Серед таких простакiв, звичайно, опинився З.С. Голов'янко. Почувши на зборах в Київському лiсогосподарському iнститутi, що гнiвно критикуються викладачi генетики, вiн виступив з пропозицiєю не осуджувати їх так беззастережно. Цього було достатньо, щоб вибрати його для доповнення списку щодо виконання плану жертв, хоча курс лекцiй, який вiн читав, не мав вiдношення до генетики.

Репресiї полягали в тому, що його зняли з завiдування кафедрою та позбавили звання професора. Останнє завдало йому болю. Тодi йому було 73 роки. Вiн плакав. Проте з часом надiйшло полегшення. Вiн звернувся iз скаргою до М.С. Хрущова - тодiшнього першому секретарю ЦК компартiї України. Звання професора йому повернули.

В останнi мiсяцi життя, будучи протягом довгого часу лежачим хворим, вiн не припиняв наукової активностi - давав консультацiї студентам та аспiрантам.

Iнтенсивно займаючись викладацькою та дослiдницькою дiяльнiстю за своїм фахом, вiн знаходив час для роботи над питаннями давньоруської лiтератури, зокрема пiдготував статтi та виступав з докладами перед фахiвцями щодо питань тлумачення незрозумiлих мiсць "Слова о полку Iгореве". Вiн спас для людства чимало цiнних книг та картин, збираючи їх в той час, коли населення не мало можливостi оцiнити їх значення.

Його особисте життя було глибоко трагiчним. Вiн втратив трьох синiв, якi померли вiд хвороб, пережив дружину - Лiдiю Антонiвну. Вiн глибоко страждав вiд тих жахiв, якi накинулись на наш народ в ХХ сторiччi. Вiн знайшов в собi сили вистояти перед цими випробуваннями. Вiн оженився другий раз в вiцi 60 рокiв. Його друга дружина Олена Єпiфанiвна була йому вiрним другом до кiнця його днiв. З ним були дочка Наталiя та онук Глiб.

Помер З.С. Голов'янко 23 вересня 1953 року.

Життя цього подвижника науки та яскравої особистостi може служити прикладом для нас.

Основнi публикацii З.С.Голов'янка

1. Развитие и состояние корневой системы как условие успешного развития сосны. Труды по лесному опытному делу России, 1909, т. ХХI, СПБ, 56-140.

2. К вопросу о мерах борьбы с хрущами. 1911. Лесной журнал, 1911.

3. К вопросу о лесохозяйственных мерах борьбы с хрущами, 1914, Киев.

4. К методике учета зараженности сосен короедами. Труды по лесному опытному делу Украины, 1926, Вып. IV, Киев, 87 стр.

5. Iнструкцiя лiсничим у справi боротьби з короїдами в соснових лiсах, Всеукраїнське Управлiння Лiсами, 1927, Київ, 8 стор., 15 малюнкiв. (в спiвавторствi з Грезе М.С., Iлл'їнським А.Г., Руднєвим Д.Ф., Пархоменко В.I., Цiопкало В.Л.).

6. Парадихлорбензол в борьбе с личинками мраморного хруща на виноградниках Нижнеднепровских песков, 1927, Киев.

7. Опыт применения П.Д.В. в борьбе с личинками майского хруща на плантациях сахарной свеклы, 1928, Сборник С.С.У.

8. Определитель наиболее обыкновенных личинок пластинчатоусых жуков Coleoptera, Lamellicornia Европейской части CCCP, 1936, Издательство АН СССР, Москва-Ленинград, 38 стр., 70 рис.

9. Причины усыхания сосновых насаждений, 1949, Издательство АН УССР, Киев, 43 стр.

10. Мраморный хрущ как вредитель лесных, виноградных и садовых культур на песках, 1951, Издательство АН УССР, Киев, 147 стр.

11. Зависимость устойчивости сосны против засухи от мощности производительного слоя почвы, 1951а, 261 стр. (Рукопись).


E-mail для контакту icfcst@i.ua