Микола Амосов - основоположник біокібернетичних інформаційних технологій
Матеріал підготовлено к.т.н.О.М.Касаткіним і к.т.н.Л.М.Касаткіною, співробітниками відділу "Нейромережеві технології обробки інформації" Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій і систем НАН України (першими аспірантами М.М.Амосова в галузі кібернетики).	"Біблія" відділу біокібернетики Специфіка школи М.М.Амосова Мережа інформаційних моделей (М-мережа) Робототехнічний період Нейрокомп'ютери Учитель Моделювання в соціології Ілюстрації. Література. Додаткові матеріали.

Учитель

Як не дивно, Микола Михайлович не любив це слово - "учитель" і ніколи не прагнув до формального визнання своєї школи. Він високо цінував самостійність своїх колишніх співробітників і не вимагав жорсткого слідкування канонам. Утім, його власні погляди теж перетерплювали зміни, і він охоче обговорював із співробітниками Відділу нові ідеї в області штучного інтелекту і соціології.

До останніх днів Микола Михайлович продовжував активно цікавитися роботами і долею Відділу.

Наукові семінари з його участю проводилися, як правило, у неформальній обстановці - вдома у Миколи Михайловича, або в кого-небудь зі співробітників Відділу. Обговорювалися поточні проблеми, книги, що були у Миколи Михайловича "в роботі" чи недавно вийшли, будувалися плани на майбутнє.

Останній раз Микола Михайлович відвідав Відділ навесні 2001 року. До цього часу Інститут кібернетики розділився на ряд самостійних інститутів, що склали Кібернетичний центр, і Відділ увійшов до складу Міжнародного науково-навчального центра інформаційних технологій і систем.

У свій час (середина 70-х ХХ століття) академік В.М.Глушков умовно розділив усіх кібернетиків на "сухих" і "мокрих" - по ступені використання ними строгих математичних методів. М.М.Амосов завжди був "мокрим" кібернетиком. Романтична ідея створення "справжнього" штучного інтелекту, що так багато значила в житті Миколи Михайловича Амосова, не тільки не забута науковим співтовариством, але і почала активно відроджуватися. В обговореннях перспектив розвитку комп'ютерної техніки поруч зі словами "комп'ютер XXІ століття" усе частіше вимовляють слово "розуміння" (для активного співробітництва з людиною комп'ютер повинен розуміти його мети і задачі, вміти оперувати з образною інформацією, тощо). А це означає, що "мокрі" кібернетичні теорії і гіпотези про психічну діяльність мозку знову стають потрібними і на сучасному рівні розвитку комп'ютерної техніки вони можуть дати новий шанс як для розуміння роботи мозку, так і для створення його штучного аналога.