Русский      English

02.01.2007

Олег Михайлович Алещенко. 15.09.2006 27 k

Не стало відомого конструктора військової обчислювальної техніки, заслуженого діяча науки і техніки України, заслуженого винахідника України, кавалера орденів Леніна, Трудового Червоного прапора, Знак пошани, двічі лауреата Державної премії Олега Михайловича Алещенко.

Олег Михайлович народився в 1934 р. у селищі Семенівка Чернігівської області в родині лікарів. Усі його найближчі родичі - брати, сестри і їхні діти також стали лікарями. Лише він один пішов до технікуму. У 1956 р. закінчив Київський політехнічний інститут за фахом гідроакустика й одержав направлення на роботу в тільки що організований НДІ гідроприладів. Навряд чи він думав тоді, що це - на все життя, що залишилося. У 1964 р. захистив кандидатську дисертацію. Майже готову в 1972-1973 р. докторську дисертацію, присвячену методам створення вертолітних гідроакустичних комплексів, відклав убік, оскільки восени 1974 р. вийшла урядова постанова про програму "Звезда", що передбачала переоснащення всіх кораблів ВМФ СРСР новими гідроакустичними комплексами. Головною організацією по здійсненню цієї програми був призначений НДІ гідроприладів. Головним конструктором було призначено О.М. Алещенко. Дана робота носила багатоплановий характер. Для різних класів надводних кораблів - великих, середніх, малих було потрібно розробити ряд сумісних багатоканальних цифрових гідроакустичних комплексів, що мають кілька десятків тисяч просторових і тимчасових вхідних каналів одержання інформації. Попередні оцінки показали, що для них будуть потрібні обчислювальні системи продуктивністю в кілька сотень мільйонів операцій за секунду, а обсяг прикладного програмного забезпечення складе близько мільйона команд. Подібних проектів у СРСР та й за рубежем на той час ще не виконувалося.

На плечі О.М. Алещенко лягла дуже важка задача. Треба сказати, що до цього часу в нього вже був найбагатший наробок у вигляді численних систем, що поставлялися на озброєння. За ці роботи уряд високо оцінив його заслуги, нагородивши рядом орденів і медалей, присудивши Державну премію СРСР. І проте дана робота виявилася надскладною. Йому довелося мобілізувати сили наукових і проектних колективів. Основне навантаження, природно, випало на долю НДІ гідроприладів.

У 1984 р. робота з гідролокатора була завершена. Весь комплекс займав 200 приладових шаф. Для забезпечення роботи обчислювальної частини (вона зайняла 40 шаф) треба було підготувати близько одного мільйона команд. Вартість розробки склала 100 млн. карбованців. У 1985 р. комплекс пройшов військове приймання, був прийнятий на озброєння і переданий до серійного виробництва. Творці комплексу одержали Державну премію СРСР (Бурау, Алещенко й ін.).

У цілому, якщо підсумувати цю роботу, то випливає висновок, що обчислювальна техніка військового призначення в нас була на рівні кращих досягнень у колишньому Радянському Союзі і цілком порівняна з американською.

У цей період проявився повною мірою незвичайний талант О.М. Алещенко як головного конструктора, строгого і принципового керівника і рідкої душі людини, що відмінно розуміє, яку ношу взяли на себе його колеги по роботі. До кожного в нього був свій підхід, свої мірки заохочення і покарання. При цьому ніхто не почував себе скривдженим, обділеним і т.п.

"Я взагалі думаю, що для будь-якого головного конструктора, будь-якої людини, відповідальної за проектування нової техніки, основним є створення колективу, - стверджує він. - Якби мене запитали, що зі зробленого в житті вважаю головним, я б відповів - створення, вірніше, участь у створенні працездатної, самовідданої, професійно підготовленої, зацікавленої в справі команди, з якию можна й у бій, і в розвідку, і куди завгодно. У мене завжди був добірний колектив. Я починав придивлятися до людей уже на етапі дипломного проектування, переддипломної практики, намагався їх зацікавити."

Тільки після тріумфального завершення робіт по "Звездам" блискуче захищає в 1990 р. на вченій раді в Інституті кібернетики імені В.М.Глушкова НАН України докторську дисертацію, але вже на іншу тему - по теоретичних і прикладних аспектах розробки і створення корабельних цифрових гідроакустичних комплексів.

Вийшовши на пенсію, О.М. Алещенко перейшов на педагогічну роботу заслужив високий авторитет і любов педагогічного і студентського колективу, щедро ділячись своїм величезним практичним досвідом в області інформаційних технологій.

На великий жаль 2 січня 2007 року серце великого трудівника і патріота зупинилося...

Виражаємо щирі співчуття рідним, близьким і колегам Олега Михайловича Алещенко.


Члени Київського будинку вчених Національної академії наук України:

Ю.А. Белов, В.П. Боюн, Д.Б. Головко, С.С. Забара, Ю.Л. Іваськів, А.Г. Івахненко, О.В. Карпенко, І.М. Коваленко, В.С. Королюк, О.А. Летичевський, А.П. Лизогуб, Б.М. Малиновський, Л.Б. Малиновський, Г.О. Михайлов, В.Г. Николаєв, Н.В. Новіков, О.В. Палагін, З.Л. Рабинович, Н.А. Сидоров, В.Г. Тоценко.

Фонд історії та розвитку комп'ютерної науки та техніки.