Ілюстрації. Література. Додаткові матеріали Перелік друкованих робіт академіка АН СРСР В.М.Глушкова.Російською мовою Комп'ютери. Перефірійні прилади. Мережі. Використання комп'ютерів в системах Віктор Михайлович Глушков. Життя та творчість. Зміст В.М.Глушков - основоположник інформаційних технологій в Україні та колишньому СРСР

Основоположник інформаційних технологій в Україні та колишньому СРСР
Б.М.Малиновський, 1999 р.

"Жить и сгорать у всех в обычае,
но жизнь тогда лишь обессмертишь
когда ей к свету и величию
своею жертвой путь прочертишь".
Б.Пастернак. "Смерть сапера".
Сучасникам не завжди вдається повною мірою усвідомити значимість діяльності того або іншого вченого. істинна оцінка часто з'являється значно пізніше на основі перевірки часом наукових результатів і висловлених ідей.

Видатний внесок Віктора Михайловича Глушкова в кібернетику, обчислювальну техніку і математику був дуже значний і високо оцінений ще за життя вченого. Але чим далі іде час, тим очевидно стає, що в процесі своєї двадцятип'ятилітньої творчої діяльності він зумів об'єднати свої великі знання в новий науковий напрямок науки та техніки - інформаційні технології.

Завдяки його зусиллям в 60-і та 70-і роки (ХХ ст.) в заснованому їм Інституті кібернетики Академії наук УРСР були розгорнуті фундаментальні і прикладні дослідження, які склали в сукупності те, що лише через 20 років отримало назву інформаційних технологій.

У плані цієї найважливішої проблеми він був, безсумнівно, самою яскравою фігурою 60-70-х років ХХ ст. у колишньому Радянському Союзі. Його наукові праці отримали світове визнання.

Це була винятково талановита людина, один із тих, кого можна зарахувати до видатним учених сучасності. Таке враження створювалося відразу ж, коли доводилося прослухати його доповідь, лекцію або обговорити з ним якесь питання.

На відміну від Норберта Вінера Глушков відразу ж включив у кібернетику проблему одержання, збереження та обробки інформації, поставивши її на перше місце.

На заході кібернетика продовжувала трактуватися не "по Глушкову", а "по Вінеру" - як наука про керування і зв'язок у живих організмах і машинах. І це обумовило її недовговічність. Тим більше, що Вінер не зумів створити для "своєї" кібернетики математичний базис.

В Інституті кібернетики були розгорнуті численні піонерські роботи з теорії та створення нових засобів обчислювальної техніки (з умонтованим штучним інтелектом), переферійних пристроїв, мереж ЕОМ, системного та прикладного програмного забезчення, систем керування різноманітними об'єктами, технологічними процесами, складними фізичними експериментами, по створенню роботів, технічних засобів розпізнавання мови, образів, друкарської інформації. Досить сказати, що в Інституті та його СКБ були розроблені та випускалися промисловістю 30 типів ЕОМ загального та військового призначення.

Діяльність Віктора Михайловича Глушкова стосувалася також найважливіших суспільно-економічних проблем. У цьому він був справжнім "підбурником спокою" для керівництва колишнього СРСР. Передчасна смерть Віктора Михайловича - в 59 років, стала непоправною втратою, понесеною не лише Україною...

Не випадково зараз, коли виникло багато важких запитань і проблем, часто можна почути:

- А Глушков зумів би!

- Шкода, що немає Віктора Михайловича...

- Глушков знайшов би вихід!

Його видатні здібності виявилися ще в юнацькі роки. Закінчуючи середню школу та оволодівши до цього часу основами вищої математики і квантової механіки, він мріяв стати фізиком- теоретиком. Можливо, що війна, яка почалася, позбавила науку другого Сахарова.

Після завершення математичного курсу університету, на що знадобився усього один рік, у нього виникнуло жагуче захоплення самою абстрактною, самою важкою областю математики - топологічною алгеброю. За три року безупинного "мозкового штурму" він першим із математиків вирішив узагальнену п'яту проблему Гільберта. Отримані фундаментальні результати відразу ж поставили молодого вченого в перші ряди математиків колишнього Радянського Союзу. І раптом, після такого запаморочливого успіху, знову різкий поворот - від самої абстрактної до дуже практичної науки - кібернетики. Цього разу - на все життя, що залишилося.

Його книги "Теорія цифрових автоматів", "Теорія систем, що самовдосконалюються", "Введення в кібернетику" і ряд інших були науковими бестселерами.

Блискучі виступи на міжнародних наукових форумах (він володів німецькою і англійською мовами), наукові праці, опубліковані за кордоном, принесли йому світову відомість. Він був почесним членом Польської академії наук, Болгарської академії наук, Академії наук НДР, Німецької академії натуралістів Леопольдина. (Членами останньої були Гьоте і Ейнштейн.)

Головною справою, якій він віддав себе цілком, не жаліючи здоров'я, витрачаючи весь свій час, щедро розтрачуючи можливості свого таланту, було створення наукових і технічних основ інформаційної індустрії, інформаційних технологій тих самих, що зараз успішно розвиваються в провідних країнах Заходу.

Ця проблема була поставлена їм на початку 60-х років ХХ ст., коли інформаційні технології знаходилася в "дитячому віці" і мало хто, навіть на Заході, бачив достатньо чітко їх визначальну роль у житті суспільства. Але він уже тоді зумів заглянути в майбутнє і ясно уявив величезні перспективи їх розвитку і застосування в людському суспільстві.

В.М.Глушков розпочав з самого важкого, намагаючись врятувати економіку Радянського Союзу. В якості першого кроку він запропонував створити Загальнодержавну автоматизовану систему керування економікою країни (ЗДАС - російською мовою ОГАС). При цьому він розраховував на підтримку уряду Радянського Союзу, оскільки засоби, що існували в той час, і методи керування економікою починаючи вже з 40-х років ХХ ст. не справлялися з зростаючим швидко та ускладнюючимся народним господарством, через що воно ставало усе менше і менше ефективним.

В.М.Глушков розумів, що створення ЗДАС зажадає швидкого розвитку робіт в галузі створення більш досконалих засобів обчислювальної техніки, різноманітної периферії, розробки наукових методів керування економікою, побудови потужньої, що охоплює всю країну мережі обчислювальних центрів (біля 200 регіональних і понад 10 тисяч локальних), а в перспективі - широкого застосування ЕОМ на робочих місцях спеціалістів у науці, техніці, керуванні - на виробництвах, у галузях і т.д. і т.п., що і було його далекою метою.

Задум вченого одержав схвалення О.М.Косигіна, голови Ради Міністрів СРСР, і В.М.Глушков із властивою йому енергією приступив до справи, що згодом назвав головною у своєму житті.

Зараз можна говорити, що його пропозиції були передчасними, що обчислювальна техніка в той час ще не досягла потрібної досконалості і суспільство не було готово до її використання. Адже учений не приховував величезних труднощів, що можуть виникнути на цьому шляху, і розраховував, що при належній організації робіт їх можна перебороти. По його підрахункам, на виконання програми створення ЗДАС було потрібно три-чотири п'ятирічки і не менше 20 мільярдів рублів (по тим часам - сума величезна!). Про це він прямо сказав Косигіну, підкресливши, що програма створення ЗДАС багато складніше і сутужніше, чим програми космічних і ядерних досліджень разом узяті, до того ж торкається політичних і суспільних сторін життя суспільства. Він підрахував, що при вмілій організації робіт уже через п'ять років витрати на ЗДАС стануть окупатися, а після її реалізації можливості економіки і добробут населення щонайменше подвояться. Була ще одна обов'язкова умова, що він поставив: організація авторитетного, наділеного всіма повноваженнями державного органа керування ходом виконання програми створення ЗДАС - Державного комітету по керуванню програмою (Держкомупра), на зразок тих комітетів, за допомогою яких здійснювалися космічна і ядерна програми. Завершення робіт по ЗДАС він відносив на 90-і роки ХХ ст., тобто на наш час, що дає можливість стверджувати - при достатній підтримці ЗДАС могла б дійсно стати реальністю. Не треба думати, що перехід який здійснився зараз, від планового господарства до ринкової економіки зробив би ЗДАС непотрібною і неефективною. Саме навпаки, її технічна база, накопичене програмно-алгоритмічне забезпечення, банки даних, кадри, що нагромадили досвід послужили б дуже корисну службу народному господарству нових держав, що виникнули на місці Радянського Союзу.

Безумовно, Глушков розумів, що задум створення ЗДАС навряд чи одержить активну підтримку з боку партійної і державної еліти, що наукове керування економікою позбавляло ореола непогрішних вершителів доль народу і країни, і, тим більше, із боку всієї бюрократичної системи керування колишнього Радянського Союзу, заснованої на адміністративній сваволі при прийнятті самих відповідальних рішень.

Це був виклик і Заходу - там не могли не розуміти, що ЗДАС, можливо, стане тією головною ланкою, схопившись за яку, Радянський Союз зможе підтримати економіку, що занепадає, і, що ще гірше, - не дай Боже, створить найбільш сучасну й ефективну економіку, що базується на плановому веденні народного господарства. Звідси і нападки, що з'явилися в 70-х роках ХХ ст., на вченого в засобах масової інформації Радянського Союзу і західного світу, що переслідували ціль опорочити вченого в очах радянського керівництва, поставити заслін на шляху реалізації його задуму, спрямованого, по суті справи, на корінне перетворення суспільства.

Природно, він не міг і не ставив мету силами одного, хоча і дуже значного інституту, яким був Інститут кібернетики АН України, вирішити всі задачі, пов'язані з комп'ютеризацією і інформатизацією величезної країни. Він намагався залучити до проблеми створення ЗДАС уже сформовані і достатньо потужні колективи спеціалістів багатьох міністерств Радянського Союзу, послідовно домагався урядової постанови по цій проблемі з метою виділення відповідних коштів.

Усе, що робилося Інститутом кібернетики АН УРСР, було, мабуть, верхівкою айсберга тих численних робіт, що здійснювалися під керівництвом В.М.Глушкова за межами інституту, у першу чергу в різноманітних організаціях багатьох союзних міністерств, де він був науковим керівником ряду наукових рад, головою різноманітних комісій, науковим консультантом.

Буквально титанічні зусилля, які започатковувалися Глушковим, постійно наштовхувалися на стіну байдужості, нерозуміння, а то і просто ворожнечі у верхніх ешелонах командно-адміністративної системи.

Це не було випадковим, як і початкове невизнання кібернетики вченими-філософами в колишньому Радянському Союзі.

Один із секретарів ЦК КПРС, якось сказав Глушкову з приводу використання обчислювальної техніки для керування технологічними процесами: "А навіщо це? Я приїжджаю на завод, виступаю, і завод збільшує продуктивність на п'ять відсотків! Це не твої два!" А соратнику Глушкова А.І.Китову (по роботах, проведеним в оборонній промисловості) один із робітників апарату ЦК КПРС заявив: "Методи оптимізації та автоматизовані системи керування не потрібні, оскільки в партії є свої методи керування: для цього вона радиться з народом, наприклад, скликає нараду стахановців або колгоспників-ударників". О.М.Косигін, Д.Ф.Устинов і ряд міністрів, що підтримували В.М.Глушкова, були скоріше винятком із правила.

Проте Глушков не відступив. Починаючи з 1962 року двадцять років він цілеспрямовано і наполегливо просував ідею інформатизації і комп'ютеризації країни і домігся того, що основні принципи побудови ЗДАС були схвалені Радою Міністрів СРСР. Залишався головний бар'єр - Політбюро ЦК КПРС. Саме воно повинно було дати згоду на організацію Державного комітету керування програмою ЗДАС. Але в цьому вченому було відмовлено...

На засіданні Політбюро, де розглядалося це питання, Глушков вимовив пророчі слова: "Наприкіці 70-х років ХХ ст. усе одно доведеться повернутися до ЗДАС, інакше економіка розвалиться!". Час підтвердив пророчі слова вченого.

Коли він повернувся в Київ, його викликав перший секретар ЦК КПУ П.Ю.Шелест і сказав, щоб він перестав пропагувати ЗДАС у "верхах" і зайнявся "низом" - створенням автоматизованих систем на підприємствах.

Але Глушков ще задовго до цієї вказівки підключив колектив інституту до розробки спочатку "Львівської системи" (АСУ на Львівському телевізійному заводі), а потім до "Кунцевскої" - на радіозаводі в Кунцево під Москвою, які згідно його ідеї, повинні були стати типовими системами.

У цей важкий час його підтримав Устинов, міністр оборони. Він запропонував ученому реалізувати ідею ЗДАС (нехай частково) на прикладі оборонних галузей промисловості. Високий ступінь організації в цих галузях допоміг створити в короткі терміни цілий ряд ефективних автоматизованих систем керування підприємствами.

Але не дрімали і супротивники ідей В.М.Глушкова. Автоматизовані системи керування були оголошені неспроможними, що приносять одні збитки. У ряді випадків, коли вони робилися неуміло, це дійсно мало місце. Ці факти підносилися як повсюдні. На цьому будувалася політика заперечення прискореної комп'ютеризації і інформатизації суспільства.

Глушков уже не міг активно втрутитися в цю нечесну гру, хоча і намагався щось зробити. Швидко прогресуюча хвороба стала новим безжалісним супротивником.

Навряд чи варто згадувати його колишніх опонентів - вони не заслуговують цього. Що ж стосується В.М.Глушкова, то пам'ять про нього збережеться в серцях людей, що працювали з ним, і, тих, хто йде передбаченим їм шляхом.

Описати повною мірою життя і творчість Віктора Михайловича і роботи, виконані колективом заснованого їм Інституту кібернетики АН УРСР за ті двадцять п'ять років, що пройшли під його керівництвом, навряд чи можливо. Занадто великою була тематика інституту та область інтересів Глушкова, практично неозоре коло людей, із якими він спілкувався. Його учні були не тільки в інституті, але і за його межами і не тільки в Україні.

Все своє свідоме життя, починаючи із шкільних років, він ставив перед собою здавалося б недосяжні цілі і ціною величезної праці і творчої напруги домагалася виконання своїх намірів, вражаючи навколишніх своїми "рекордами" у науковій творчості, фізичної витривалості, організаторської діяльності.

Він залишився вірний собі до кінця, і свій останній подвиг - розповідь-сповідь про свій творчий шлях, учинив в останні дні життя...

Розповіді В.М.Глушкова про його творчий шлях записані на магнітофон його дочкою Ольгою в січні 1982 року, коли вчений після двох страшних колапсів, на декілька тижнів лишивших його свідомості, знаходився в палаті реанімації, і коли основні життєві органи один за одним відмовлялися служити гаснучому тілу.

Якби доля дозволила Вікторові Михайловичу написати мемуари, звичайно, вони були б набагато глибші, яскравіші, охоплювали дуже широке коло людей і проблем, які його цікавили. Але і те, що нам залишилося, становить величезну цінність для історії науки, для розуміння творчої біографії вченого і саме головне - актуально для теперішніх і майбутніх поколінь.

Можна лише схилятися перед мужністю вченого, що зумів буквально на порозі небуття так багато сказати про головне, що було зроблено їм, не сказавши ні слова про те, як йому було нестерпно тяжко в ці останні дні. Він пішов з життя, коли йому не було шестидесяти. Про таких людей кажуть: згорів на роботі.

Для заключної оцінки особистості В.М.Глушкова найкраще підходять слова президента Національної академії наук України Б.Є.Патона:

"В.М.Глушков - блискучий, істинно видатний учений сучасності, який зробив величезний внесок у становлення кібернетики та обчислювальної техніки в Україні і колишньому Радянському Союзі, та й у світі в цілому.

В.М.Глушков як мислитель відрізнявся широтою і глибиною наукового бачення, своїми роботами передбачив багато чого з того, що зараз з'явилося в інформатизованому західному суспільстві.

Віктор Михайлович мав величезні різнобічні знання, а його ерудиція просто вражала усіх хто з ним стикався. Вічний пошук нового, прагнення до прогресу в науці, техніці, суспільстві були чудовими його рисами.

В.М.Глушков був справжнім подвижником у науці, володів гігантською працездатністю і працьовитістю. Він щедро ділився своїми знаннями, ідеями, досвідом із оточуючими його людьми.

В.М.Глушков зробив великий внесок у розвиток Академії наук УРСР, будучи з 1964 року її віце-президентом. Він істотно впливав на розвиток наукових напрямків, пов'язаних із природничими і технічними науками. Великий внесок його у комп'ютеризацію і інформатизацію науки, техніки, суспільства.

Віктора Михайловича сміливо можна віднести до державних діячів, що віддавали усього себе служінню Батьківщині, своєму народу. Його знали і шанували люди у всіх кутках Радянського Союзу. Він не шкодував сил для пропаганди досягнень науки, науково-технічного прогресу, спілкувався з ученими багатьох зарубіжних країн. Його роботи і досягнення керованого їм Інституту кібернетики АН УРСР були добре відомі за кордоном, де він користувався заслуженим авторитетом.

Добре розуміючи значення зміцнення обороноздатності своєї країни, В.М.Глушков разом із керованим їм інститутом виконав великий комплекс робіт оборонного значення. І тут він завжди вносив своє, нове, долаючи численні труднощі, а іноді і просте нерозуміння. Він дійсно вболівав за країну, їй і науці віддав своє чудове життя".

Виступаючи на урочистому засіданні, присвяченому 40-річчю Інституту кібернетики, Б.Є.Патон підсумував свою оцінку одним словом: Геній.

В 1996 р. Міжнародне комп'ютерне товариство (ІEEE Computer Socіety) присудило медаль "Піонер комп'ютерної техніки" за заснування першого в СРСР Інституту кібернетики Академії наук УРСР, побудову теорії цифрових автоматів та праць в галузі макроконвейєрних архітектур обчислювальних систем. Медаль вручена сім'ї В.М.Глушкова.


Статті про Віктора Михайловича Глушкова.    В.С.Михалевич, Ю.В.Капітонова про Віктора Михайловича Глушкова