English    Русский

Ілюстрації. Література. Додаткові матеріали Перелік друкованих робіт академіка АН СРСР В.М.Глушкова.Російською мовою Комп'ютери. Периферійні прилади. Мережі. Використання комп'ютерів в системах Віктор Михайлович Глушков. Життя та творчість. Зміст Віктор Глушков - основоположник інформаційних технологій в Україні та колишньому СРСР

Віктор Михайлович Глушков.
Життя та творчість.
Із книжок Б.М.Малиновського.
В них використані розповіді самого В.М.Глушкова.
Коментарі Б.М.Малиновського подані курсивом.

Через кібернетику до інформатики

У 1962 р. Обчислювальний центр було перетворено в Інститут кібернетики АН України. Утворенню інституту, природно, передувала підготовча робота, під час якої мої стосунки з Б.В.Гнєденко дещо зіпсувалися.

У 1959 р. він разом з К.О.Шкабарою підняв кампанію за утворення Інституту кібернетики. Мовляв, Обчислювальний центр - то Обчислювальний центр, а академії потрібен Інститут кібернетики. Київська преса відразу це підхопила. А ми із самого початку були створені як інститут, спрямований на вирішення проблем кібернетики.

Тому це було вже прямим ударом проти нас, - вони хотіли перетворити нас у рахункову станцію, а всіх кваліфікованих фахівців забрати у новий інститут.

Ми, звичайно, не залишилися байдужими і виступили у газеті з приводу того, що Інститут кібернетики вже є і мова йде про його зміцнення. Відділ науки ЦК КПУ та об'єднаний партком АН України розібралися і прийняли рішення: за рекомендацією президії АН України кібернетику варто розвивати у нас. І у лютому 1962 р. Обчислювальний центр одержав нову назву - Інститут кібернетики, тоді ще у дужках писали "із обчислювальним центром", а потім стали просто писати: Інститут кібернетики.

Гнєденко зрештою після бурхливих зборів у Інституті математики подав у відставку і виїхав до Москви.

Відділ М.М.Амосова після від'їзду Гнєденко перевели з Інституту математики до нас. Фактично Амосов у нас і раніше працював. Ми йому виготовляли апарат "серце-легені", у нас були маленькі майстерні. Це був перший у СРСР апарат, застосований Амосовим пІд час операцій на серці. Потім у нас були зроблені штучні клапани (для серця), було збудовано будинок, у якому розмістилася лабораторія Амосова. Шкабара перейшла на роботу до Амосова, а потім у Інститут фізіології ім. А.А.Богомольця.

Інститут став швидко зростати. Через два-три роки дослідження охопили практично всі галузі кібернетики. Наукові відділи були об'єднані у сектори: теоретичної та економічної кібернетики, кібернетичної техніки, технічної, біологічної, медичної кібернетики.

"Дослідження охопили всі галузі кібернетики", - констатував Глушков. Це означало, що став швидко розвиватися і її головний напрямок (по Глушкову), - методи і засоби отримання, збереження, обробки, передачі, використання інформації. Про це і говорить далі вчений.

В галузі теорії ЕОМ продовжувався швидкий розвиток абстрактної і прикладної теорії автоматів. З'явилися роботи з ймовірнісних автоматів, питань надійності функціонування автоматів, ощадливого і перешкодостійкого кодування. Центр ваги досліджень від кінцевих автоматів почав переміщатися до безкінечних. Намітився зв'язок між теорією автоматів і теорією формальних граматик. Розроблялися нові методи аналізу і синтезу автоматів. Крім мене у цих дослідженнях активно брали участь О.А.Летичевський і Ю.В.Капітонова. Їх роботи стали широко відомими.

Продовжувалися роботи з конструювання ЕОМ. Ще у 1959 році у мене народилася програма робіт з машин для інженерних розрахунків. Вона була розпочалася з розробки цифрового Обчислювального автомата (навіть не у 1959 році, а на початку 1958-го, а у 1959 році вона вже ясно була сформульована, я навіть робив спеціальну доповідь). Перші спроби були не зовсім вдалими, точніше - розроблювач був невдалий. Він був більше теоретиком, а я намагався змусити його будувати реальну машину, яка володіла б елементами розумності. У цей момент з'явилися інші помічники (С.Б.Погребинський, В.Д.Лосєв та ін.), і ми у 1963 році запустили у серійне виробництво машину "Промінь".

До цього часу ми вже зрозуміли, що нам необхідно СКБ. Воно було створено у 1963 р., а фактично зародок його у інституті з'явився значно раніше. Машину "Промінь" робив із 1959 р. той колектив, який згодом перейшов у СКБ.

Коли вона була готова, її випускав Сєверодонецький завод обчислювальних машин (ОКМ - київський завод обчислювальних керуючих машин - ще будувався). Машина була новим словом у світовій практиці, мала у технічному відношенні цілий ряд нововведень, зокрема, пам'ять на металізованих картах. Але найголовніше: це була перша машина, що широко застосовувалася, із так названим ступеневим мікропрограмним керуванням (на яке пізніше я отримав авторське свідоцтво).

На жаль, ми не запатентували нову схему керування, тому що тоді не входили у Міжнародний патентний союз і не могли займатися патентуванням і придбанням ліцензій. Пізніше ступеневе мікропрограмне керування було використано у машині для інженерних розрахунків, скорочено - "МИР-1", створеної слідом за ЕОМ "Промінь" (1965 р.).

У 1967 році на виставці у Лондоні, де демонструвався "МИР-1", вона була закуплена американською фірмою ІBM - найбільшою у США, яка постачає майже 80% обчислювальної техніки для всього капіталістичного світу. Це була перша (і, на жаль, остання) закупка радянської електронної машини американською кампанією.

Як з'ясувалося пізніше, американці купили машину не стільки для того, щоб працювати на ній, скільки для того, щоб довести своїм конкурентам, які запатентували у 1963 р. принцип ступеневого мікропрограмування, про яке росіяни давно знали і реалізували у цій машині, що серійно випускалася. Ми застосували його раніше - у ЕОМ "Промінь".

Розроблювачі ЕОМ "МИР-1" одержали державну премію СРСР (В.М.Глушков, Ю.В.Благовещенський, О.А.Летичевський, В.Д.Лосєв, І.М.Молчанов, С.Б.Погребинський, А.О.Стогній). У 1969 р. була прийнята у виробництво нова більш досконала ЕОМ "МИР-2". Потім була розроблена "МИР-3". По швидкості виконання аналітичних перетворень їм не було конкурентів. "МИР-2", наприклад, успішно змагалася з універсальними ЕОМ звичайної структури, що перевершували її по номінальній швидкодії та об'єму пам'яті у сотні разів.

На цій машині вперше у практиці вітчизняного математичного машинобудування був реалізований діалоговий режим роботи, який використовував дисплей із світловим пером. Кожна з цих машин була кроком уперед на шляху побудови розумної машини - нашого стратегічного напрямку у розвитку ЕОМ.

Чим же ЕОМ "МИР" відрізнялися від інших? По-перше, тим, що у них була значно поліпшено машинну мову. Адже на той час у всьому світі панувала думка, що машинна мова повинна бути, по можливості, мінімально простою, а все інше зроблять програмісти. Над нами навіть сміялися, що ми такі машини розвиваємо. Більшість вчених того часу говорили, що варто вводити автоматизацію програмування, тобто будувати такі програми, що допомагають програмісту складати конкретні програми. У нас цим питанням займалися Королюк, Ющенко та інші вчені. Вони вперше у країні запропонували дуже ефективну "Адресну мову" для ЕОМ "Киев" і здійснили розробку "програм, що програмують", (трансляторів) для інших машин. Але я у той час особистої участі у цьому не приймав.

Проектуючи "МИР", ми поставили зухвале завдання - зробити машинну мову можливо більш близькою до людської (мається на увазі математична, а не розмовна мова, хоча ми робили досліди і по створенню машин із нормальною людською мовою). І така мова "Аналітик" була створена і підтримана оригінальною внутрішньомашинною системою її інтерпретації. Машини "МИР" використовувалися у всіх кутках Радянського Союзу. Їхнє створення є проміжний етап розвитку робіт із штучного інтелекту, оскільки в них реалізовано ще досить примітивний штучний інтелект; формальні алгебраїчні перетворення були розвинені давно, ще до кібернетики, і тому здоровий глузд не визнає такі перетворення інтелектом. Хоча, звичайно, коли машина починає "клацати" інтеграли як невизначені, так і визначені, то зовні це виглядає дуже переконливо, тому що далеко не кожний викладач мехмату може розв'язувати такі інтеграли. А машина сама і підстановки знаходить, і не лише табличні легкі, але і дуже складні.

У розвитку досліджень з інтелектуалізації обчислювальної техніки, проведених під керівництвом Глушкова, брали участь Рабінович, Стогній, Летичевський та ін. До приходу Глушкова Рабінович був кандидатом технічних наук, за його плечими була спеціалізована ЕОМ для розв'язання систем алгебраїчних рівнянь ("СЭСМ"). Спочатку він опинився у відділі теорії цифрових автоматів, керованому Глушковим, а через декілька років сам став завідуючим відділом теорії цифрових обчислювальних машин. Обидва відділи - Глушкова і Рабіновича - стояли біля початку одного з основних напрямків наукової школи Глушкова у галузі обчислювальної техніки - інтелектуалізації ЕОМ.

"Коли я за участю С.Д.Міхновського зробив на семінарі В.М.Глушкова першу доповідь про структурну інтерпретацію мов високого рівня, - згадує З.Л.Рабінович, - то після цього Глушков якось проникливо сказав мені, що нарешті я зайнявся справжньою справою! От про ці "справжні справи", у яких брало участь багато співробітників, я і хочу тепер розповісти - оскільки вони мали глибокі наслідки.

Головною метою широкого спектру досліджень у галузі архітектур ЕОМ в нашому інституті була насамперед інтелектуалізація ЕОМ - проблема, яка немає меж. На першому етапі головним питанням була схемна реалізація у ЕОМ мов високого рівня, а у більш широкому трактуванні - посилена структурна підтримка математичного забезпечення машини. Мета - підвищення ефективності експлуатації ЕОМ шляхом спрощення взаємодії людини з машиною. Це був новий шлях, що вимагав теоретичного обгрунтування.

Перша у Союзі публікація з цього приводу, яка започатковувала даний напрямок розвитку структур і архітектур ЕОМ (мабуть, одна з перших у світі), з'явилася у 1966 році (В.М.Глушков, З.Л.Рабінович. Про деякі проблеми розвитку алгоритмічних структур обчислювальних машин//Кібернетика на службі комунізму. - М., 1966).

У той час це були "революційні погляди", тому визнання нового напрямку у розвитку ЕОМ прийшло не відразу. Перший "бій" за нову ідеологію відбувся на Міжнародній конференції з розвитку ЕОМ за участю представників Болгарії, Угорщини, Польщі, Чехословаччини яка проходила в Києві у 1962 році. Доповідь з цієї проблеми повинен був робити Глушков. Незважаючи на хворобу (напередодні у нього піднялася температура), він все-таки зважився на виступ, оскільки надавав конференції велике значення. Погане самопочуття перешкоджало йому говорити з тією наснагою, що була йому властива і як би екзальтувало аудиторію, навіть емоційно переконувало у істинності положень, які висловлювалися. Після доповіді посипалися запитання. Відомий московський фахівець Шура-Бура із сарказмом кинув репліку, якщо реалізувати те, що пропонує Глушков, то ЕОМ за розмірами стануть більше будинку, де проходить конференція. Лише наприкінці пристрасті заспокоїлися, але опоненти залишилися при своїй думці.

Визнання важливості інтелектуалізації ЕОМ прийшло у 1963 році на досить вузькому симпозіумі, організованому нашим інститутом і Ужгородським університетом, у якому брали участь Лебедєв, Глушков, Сулим (майбутній заступник міністра радіопромисловості, а у той час начальник головного управління обчислювальної техніки міністерства) та ін. В основному обговорювалися наші пропозиції з розвитку архітектури ЕОМ. Атмосфера була дружня, а критика - цілком доброзичлива. Обговорення було цілком діловим, хоча і не позбавлене емоцій. Лебедєву сподобалися наші пропозиції, він відзначив схожість деяких із них із тим, що застосовувалося при розробці "БЭСМ-6". Одним словом, в Ужгороді наші пропозиції були обговорені і схвалені, а також висловлені рекомендації з цього напрямку розвитку ЕОМ. "Високі сторони" остаточно домовилися про те, що інститут точної механіки та обчислювальної техніки АН СРСР, як і раніше, буде займатися проблемою створення супер-ЕОМ, а Інститут кібернетики АН України - малими і спеціалізованими ЕОМ.

Повернувшись до Києва, Глушков енергійно взявся за розробку ЕОМ "МИР-1". Він знаходився у стані творчого екстазу і буквально ледь не за два тижні склав аванпроект, виклав у ньому основні структурно-архітектурні контури машини. У ньому містився ряд оригінальних рішень, що послужили підставою для заявок на винаходи.

Тісний союз наукових співробітників інституту (А.О.Стогній, О.А.Летичевський та ін.), вчених і інженерів СКБ (Ю.В.Благовєщенський, С.Б.Погребинський, В.Д.Лосєв, А.А.Дородницина, В.П.Клименко, Ю.С.Фишман, А.М.Зінченко, А.Г.Семеновський та ін.) привів до блискучих результатів - ЕОМ серії "МИР" були швидко розроблені, запущені у серійне виробництво та одержали дуже високу оцінку користувачів. Їх створення стало великим кроком у розвитку ідеї інтелектуалізації малих ЕОМ.

В роки розробки цього сімейства відбулася ще одна представницька конференція (Діліжан, Вірменія), присвячена винятково розвитку архітектур. На ній обговорювалися як теоретичні, так і конкретні питання розробок. Були присутні в основному однодумці. Були представлені наш інститут, Єреванський інститут обчислювальних машин, Інститут точної механіки та обчислювальної техніки АН СРСР, Московський енергетичний інститут та інші організації. У числі учасників від нашого інституту були В.М.Глушков, А.О.Стогній, С.Б.Погребинський, О.А.Летичевський, Ю.В.Капітонова, З.Л.Рабінович, від інституту точної механіки та обчислювальної техніки АН СРСР - B.C.Бурцев, В.А.Мельников, Л.Н.Корольов, М.О.Томілін та ін. Від нас із доповіддю, за пропозицією Глушкова, виступив Погребинський. Врізалася у пам'ять репліка В.С.Бурцева під час його виступу: "Хлопці, а чому ми так не робимо?" Думаю, що на подальший розвиток робіт у наших організаціях, у тому числі у Єреванському інституті (при створенні малих мікропрограмних машин із розвинутою архітектурою), ця конференція мала дуже благотворний вплив.

І все ж можливості удосконалення машин серії "МИР" були, на жаль, далеко не вичерпані. Я пам'ятаю, що під час моєї доповіді у Новосибірську, присвяченій інтелектуалізації ЕОМ, академік А.П.Єршов кинув репліку з докором у тому, що якби Інститут кібернетики АН України не припинив роботи з ЕОМ "МИР" і продовжував їх розвиток і виробництво, то у Союзі була б краща у світі персональна ЕОМ."

"Розробка проекту машини "МИР-1" відрізнялася величезним творчим піднесенням і інтенсивною взаємодією фахівців різного профілю, - згадує учасник робіт О.А.Летичевський. - Пам'ятаю, як народжувалася вхідна мова машини (я у колективі був "самим язикатим" і тому більше усього займався розробкою мовних засобів різного рівня). Після інтенсивних мозкових штурмів, що надихалися безмежною науковою фантазією Віктора Михайловича, приймалися чергові рішення по структурі мови, які потім перевірялися на прикладах конкретних задач. Спочатку мова розвивалася у напрямку алгебраїчних специфікацій обчислювальних схем. Юрій Володимирович Благовєщенський пропонував усе нові і нові обчислювальні методи, а Алла Дородніцина записувала відповідні визначення у мові. І щораз чого-небудь бракувало. Наприклад, припустимі схеми рекурсивних визначень дозволяли записати просту ітерацію для розв'язання систем лінійних рівнянь, але як бути з Зейделевською? Я, як теоретик, черпав ідеї з відомої у той час книги Петер "Рекурсивні функції", і незабаром усі стандартні типи рекурсій (поворотна, повторна та ін.) були включені у мову. І все ж труднощі залишалися. Переломний момент наступив, коли академік Дородніцин порадив включити у мову оператор переходу, тобто зробити крок у напрямку до традиційних мов типу ФОРТРАН або АЛГОЛ. Ми увесь час цього остерігалися, намагаючись залишатися на рівні математичних визначень. Але після того, як мова була збагачена потужними математичними засобами, зробити невеликий крок виявилося зовсім не страшно. Цей крок було зроблено, і мова набула закінченого виду. Було створено оригінальну мову, що органічно сполучила парадигму формульного обчислювача, функціональну і процедурну парадигми".

Розвиток архітектури ЕОМ йде особливим шляхом, тому що нові ідеї пропонуються людиною. Система машинного проектування дозволяє лише уточнювати, оптимізувати схеми ЕОМ по тому або іншому критерію, частіше усього комбінованому, що вручну не можливо навіть при гарних архітектурних ідеях.

В основу нашої подальшої роботи з архітектури машин я поклав послідовну відмову від добре відомих принципів фон Неймана (послідовна структура мови, тобто виконання команд одна за одною; командно-адресний принцип, тобто у команді містяться адреси операндів, і команди зберігаються так само, як і операнди у пам'яті; максимальна простота системи команд, тобто максимальна простота машинної мови. Можна говорити і про інші принципи, але це головні). Поява саме таких принципів цілком логічна. В епоху лампових машин, коли кожний розряд арифметичного пристрою - це мінімум один тріод, необхідна проста машина з простими командами.

Однак я вже тоді передбачав розвиток мікроелектроніки і те, що конструктивні елементи будуть виготовлятися у єдиному технологічному процесі і будуть коштувати дуже дешево. Ще тоді я сформулював таку мету для фізиків: композиційне конструювання твердого тіла для створення машинного середовища. У цьому випадку принципи фон Неймана не прийнятні. У якості одного з нових принципів я запропонував ускладнену машинну мову, тому що системи, що компілюють, ускладнювалися і треба було спрощувати програмування з двох кінців - із погляду мов і компіляторів, тобто наближати машинну мову до вхідної. Реалізувавши частково цю ідею у ЕОМ серії "МИР", ми стали розвивати її далі відповідно до принципу поступового ускладнення машинної мови, причому не просто ускладнення, а наближення до людської мови. Межею я поставив розмову з машиною природною мовою (і видачу завдань).

Щоб виконати це завдання, тобто вести розмову з машиною природною мовою, треба, звичайно, насамперед автоматизувати логічні міркування, що простіше усього, оскільки деякі формалізми вже були відомі. Але аналіз цих формалізмів показав, що класична математична логіка багато чого не враховує. І тому було висунуте завдання побудови практичної математичної логіки. Воно з успіхом вирішується. Це головна лінія. Основна ідея полягає у тому, що математичний доказ може будуватися як програма на основі мови. Коли ми її розробимо, то станемо впроваджувати таку мову в архітектуру машин. Автоматизація доказу теорем - це моя блакитна мрія, вона складає основу моїх міркувань про архітектуру нових ЕОМ, здатних здійснити складні творчі процеси, у тому числі побудова дедуктивних теорій.

Саме звідси випливають нові ідеї побудови ЕОМ. І зрозуміти, як будувати такі машини, може лише людина, що займається не тільки машинами, але і штучним інтелектом. У цьому наша сила.

"Наприкінці 1960-х років в інституті під керівництвом В.М.Глушкова розпочалася розробка ЕОМ "Україна". Головним конструктором було призначено З.Л.Рабіновича, заступниками - А.О.Стогнія та І.М.Молчанова. Це був наступний крок не прийняття неймановських принципів у розвитку інтелектуалізації ЕОМ, пов'язаний цього разу з розробкою високопродуктивної універсальної ЕОМ.

Після завершення ескізного проекту Міністерство радіопромисловості СРСР запропонувало провести науково-технічну раду з доповіддю по проекту нової ЕОМ. Головував на раді заступник міністра М.К.Сулим. Були присутні головні конструктори засобів обчислювальної техніки, директори інститутів Міністерства радіопромисловості, представники військових і промислових структур та ін. Серед учасників були академіки Глушков (керівник роботи, яка доповідається), Дородніцин, Лебедєв. Байдужих не було. Були прихильники роботи і її противники, точніше - скептики. Одним словом, зацікавленість була величезною. За дорученням Віктора Михайловича доповідь зробив Рабінович. Він згадує: "Після доповіді відбулася палка дискусія, пристрасті розгорілися. Був такий момент, коли три академіки підхопилися одночасно і кидали свої аргументи у зал. Я відповідав на запитання занадто обережно і спокійно, чим заслужив докір від Віктора Михайловича. Головним опонентом був Лебедєв - це ж була його рідна сфера, а ми вторгалися у чужу вотчину. У ході дискусії було видно, як поступово змінюється настрій присутніх в міру усвідомлення суті роботи - від скепсису до активного схвалення. Рішення ради було позитивним. Глушков, отримавши його через декілька днів, навіть здивувався, - у нього створилося враження про негативне відношення ради до нашої роботи. Лебедєв його заспокоював і навіть радив, як простіше зробити макет машини. Це говорить про позитивне відношення Лебедєва до "інтелектуального" розвитку ЕОМ. У своєму відгуку на "докторський" цикл робіт, який подав на захист Б.М.Малиновський, Лебедєв саме цю частину виділив як найбільш важливу, не дивлячись на те, що "питома вага" її у доповіді була відносно невеликою. Уже після ради був виконаний технічний проект машини "Україна", але вона не була побудована. Однієї з причин, що мала навіть психологічний характер, було те, що ми боялися скомпрометувати ідею через відсутність на той час необхідної для такої машини елементної бази. Пізніше у одному з американських журналів була опублікована прогнозна таблиця, у якій були зазначені найбільш важливі напрямки розвитку архітектури і структур ЕОМ і передбачуваний рік реалізації. У рядку про впровадження мов високого рівня у структури ЕОМ замість дати реалізації було питання, а у коментарях відзначено, що для реалізації цього дуже складного напрямку немає ще відповідної елементно-технологічної бази (це у них-то немає!), і коли вона буде, невідомо".

Розробка проекту машини "Україна" стала важливою віхою у розвитку наукової школи В.М.Глушкова у галузі обчислювальної техніки. Ідеї, закладені у проекті, передбачили багато чого, що було використано у американських універсальних ЕОМ 1970-х років.

За матеріалами розробки була підготовлена монографія "Обчислювальна машина з розвинутими системами інтерпретації", яка видана у 1970 році, тобто приблизно усього через два роки після закінчення робіт з машини "Україна", авторами якої були В.М.Глушков, А.А.Барабанов, С.Д.Каліниченко, С.Д.Михновський, З.Л.Рабінович. У книзі по світовій історії обчислювальної техніки (підготовленої інститутом історії природознавства і техніки АН СРСР) ця книга була згадана як теоретичне обгрунтування розвитку ЕОМ у напрямку реалізації мов високого рівня. У 1987 р., коли вже не стало Віктора Михайловича, у Міністерстві радіопромисловості відбулася представницька нарада з питання подальшого розвитку обчислювальної техніки. Від Інституту кібернетики України на ній був присутній З.Л.Рабінович. Наприкінці, коли нарада практично завершувалася, зовсім зненацька виступив академік B.C.Семеніхін і сказав, що той шлях, на котрий зараз усі стають, був запропонований Українською академією наук ще 15 років тому. Роздалися вигуки: "Інститут кібернетики! Глушков!" Потім один за одним виступили відомі вчені тих років - Б.А.Бабаян, Н.Я.Матюхин, М.К.Сулим. Звучала щира вдячність В.М.Глушкову та Інституту кібернетики АН України за великий внесок у розвиток вітчизняної обчислювальної техніки."

Крім ускладнення машинної мови ми прагнули перейти від послідовного принципу виконання команд, запропонованого Нейманом, до мультикомандного. Довелося багато попрацювати, поки не спала на думку ідея макроконвеєра, і вдалося, якщо не для кожного арифметичного пристрою, то для всієї системи у цілому зробити мультикомандну машину з багатьма потоками команд і даних.

Суть запропонованого мною принципу макроконвеєрної обробки даних полягає у тому, що кожному окремому процесору на черговому кроці обчислень дається таке завдання, яке дозволяє йому тривалий час працювати автономно без взаємодії з іншими процесорами.

Ще у 1959 р. на Всесоюзній конференції з обчислювальної техніки у Києві В.М.Глушков висловив ідею мозкоподібних структур, що стануть реальністю, коли конструктор зможе об'єднати у єдину систему не тисячі, а мільярди елементів практично без будь-яких обмежень на число з'єднань між цими елементами. У таких структурах може бути здійснене злиття пам'яті з обробкою даних, тобто таке функціонування системи, при якому дані обробляються по всій пам'яті з максимально можливим ступенем розпаралелюванням всіх операцій.

У 1974 р. на конгресі ІFІP Глушков виступив із доповіддю про рекурсивні ЕОМ, які засновані на нових принципах організації обчислювальних систем (співавтори В.А.Мясников, І.Б.Ігнатьєв, В.А.Торгашев). Він висловив думку про те, що тільки розробка принципово нової не неймановської архітектури обчислювальних систем, які базуються на сучасному рівні розвитку технології, дозволить вирішити проблему побудови супер-ЕОМ із необмеженим ростом продуктивності при нарощуванні апаратних засобів. Подальші дослідження показали, що повна і безкомпромісна реалізація принципів побудови рекурсивних ЕОМ і мозкоподібних структур при наявному рівні електронної технології передчасна. "Необхідно було знайти компромісні рішення, що визначають перехідні етапи до мозкоподібних структур майбутнього шляхом розумного відступу від принципів Дж. фон Неймана" (із доповіді В.М.Глушкова на конференції у Новосибірську в 1979 р.). Такі рішення були знайдені Глушковим і покладені в основу оригінальної структури високопродуктивної ЕОМ, названої ним макроконвеєром.

Ідея макроконвеєра так захопила його, що він працював над нею, навіть знаходячись у Президії АН України, де виконував обов'язки віце-президента. Якось раз, прийшовши до його кабінету, я застав його в сильному збудженні. Він відразу почав розповідати про варіант структури макроконвеєрної ЕОМ, який щойно з'явився у нього. Цим я хочу підкреслити, що основоположні принципи макроконвеєрної ЕОМ розробляв саме він.

Глушков залучив до нової роботи, крім свого відділу, відділи Молчанова, Летичевського, Михалевича й ін., великі сили СКБ математичних машин і систем. Сам постійно проводив наукові семінари з обговоренням основних питань архітектури і програмного забезпечення, домігся випуску постанов, що зобов'язували здійснити постачання інституту необхідними технічними засобами, фінансуванням і забезпечити промисловий випуск нової ЕОМ, що було далеко не так просто. Головним конструктором макропроцесорної ЕОМ було призначено С.Б.Погребинського.

У 1981 р. Інститут кібернетики АН України відвідав відомий фізик-атомник академік Ю.Б.Харитон, якого зацікавила незвичайна макроконвеєрна машина, що дозволяє збільшити у багато разів швидкість обчислень, а отже, скоротити терміни проведення найважливіших у той час робіт. В.М.Глушков розумів важливість такого візиту для подальшої долі макроконвеєрної ЕОМ і інституту в цілому. Він був уже дуже хворий, йому було важко говорити, мова переривалася кашлем. Але він сам прийняв академіка, заразивши його своїм ентузіазмом, вірою у те, що потужна вітчизняна супер-ЕОМ обов'язково з'явиться і допоможе фізикам.

Глушков не зміг побачити створені за його ідеями макроконвеєрні ЕОМ ЄС-2701 і ЄС-1766, що не мають аналогів у світовій практиці (за оцінкою Державної комісії, що приймала роботи). У той період (початок 1980-х років) це були найпотужніші у колишньому Радянському Союзі обчислювальні системи. Продуктивність ЄС-1766 при використанні повного комплекту процесорів (256 пристроїв) оцінювалася у два мільярди операцій за секунду!

ЄС-2701 і ЄС-1766 були передані на завод обчислювальних електронних машин (м.Пенза) у серійне виробництво відповідно у 1984 та 1987 роках. На жаль, машини, настільки потужні, що суперничали з кращими американськими і настільки потрібні для науки і техніки, були випущені на заводі лише малою серією.

Талант і праця видатного вченого, багатьох сотень людей, що працювали з ним, великі витрати матеріальних і фінансових коштів залишилися невикористаними...

Велику роль у швидкій реалізації ідей Глушкова у галузі обчислювальної техніки зіграли кадри фахівців, підготовлених Лебедєвим, і у першу чергу Погребинський, учасник розробки "МЭСМ", налагодження "БЭСМ", створення ЕОМ "Киев". Шлях його у науку був звичайним для того часу: війна, поранення, демобілізація, а потім навчання у Київському політехнічному інституті. У 1948 р. почав працювати у лабораторії Лебедєва. Йому була доручена розробка елементів, макетування і налагодження головної частини "МЭСМ" - арифметичного пристрою, із чим він відмінно справився. Таким неординарним було друге "бойове хрещення" молодого фахівця, цього разу не на полі бою, а у науці. Як науковий керівник робіт на завершальному етапі конструювання ЕОМ "Киев", Глушков відразу звернув увагу на молодого, активного, дуже організованого і знаючого інженера.

Коли роботи з ЕОМ "Киев" завершилися, він призначив Погребинського головним конструктором ЕОМ "Промінь" (а потім і "МИР"). Навряд чи Глушков очікував, що його ідея персональної машини для інженера буде реалізована у ЕОМ "Промінь" усього за вісім місяців!

Будучи головним конструктором макроконвеєрної ЕОМ С.Б.Погребинський відмінно справився і з цією, мабуть, самою складною у його житті роботою.

Крім "Днепр" та серії "МИР" в Інституті кібернетики АН України і СКБ інституту в 1960-1970-х роках було розроблено і передано промисловості цілий ряд міні-ЕОМ, спеціалізованих ЕОМ і програмно-клавішних ЕОМ: "СОУ-1", "Нева", "Іскра-125", "Мрія", "Чайка", "Москва", "Скорпіон", "Ромб", "Оріон", ЕОМ для спектрального аналізу та ін. (О.В.Палагін, А.Г.Кухарчук, Г.І.Корнієнко, Б.Г.Мудла, С.С.Забара).

Разом із Київським ВО імені С.П.Корольова був створений і випускався комплекс мікропроцесорних засобів "Нейрон" і системи налагодження "СО-01" - "СО-04" (Б.М.Малиновський, О.В.Палагін, В.І.Сигалов). Співробітники інституту взяли участь у проектуванні першої вітчизняної мікро-ЕОМ "Електроніка-С5", створеної у Ленінградському НВО "Светлана" (О.В.Палагін, В.А.Іванов).

На початку 1980-х років було створено сімейство бортових спеціалізованих ЕОМ для систем керування космічними апаратами без попереднього розрахунку траєкторій: "МИГ1", "МИГ11", "МИГ12", "МИГ13". Розроблювачі Г.С.Голодняк, В.Н.Петрунек були відзначені Державною премією СРСР (у складі авторського колективу).

Був створений комплекс спеціалізованих ЕОМ "Экспресс", "Экспан", "Пирс", "Кросс-1", "Кросс-2", "Курс", "Барк" та ін. для пришвартових і передполітних випробувань екранопланів, морських суден, кораблів на підводних крилах, для комплексних граничних морехідних випробувань кораблів Військово-морського флоту, для контролю і діагностики літальних апаратів. За розробку наукових основ і створення комплексу засобів для багатоканальної обробки інформації при випробуванні складних об'єктів нової техніки автори Б.Г.Мудла, В.І.Діанов, М.І.Діанов, В.Ф.Бердников, А.І.Канівец, О.М.Шалебко удостоєні Державної премії України за 1987 р.

Особливо слід зазначити ЕОМ "Дельта" - спеціалізований комплекс для збору та обробки телеметричної інформації і керування аерокосмічними експериментами (автори В.І.Діанов, М.І.Діанов, А.І.Канівец, І.Г.Кутняк та ін.). Комплекс використовувався у системі прийому та обробки зображень комети Галея у міжнародному проекті "Вега", а також у ситуаційному центрі, створеному в 1986 р. для прогнозування наслідків аварії на Чорнобильській атомній станції. Комплекс "Дельта" випускався на Новополоцькому заводі "Измеритель". У 1995 р. поряд з американськими і японськими ЕОМ увійшов до кращої трійки розробок у світі.

Сучасні ЕОМ неможливо проектувати без систем автоматизації проектно-конструкторських робіт. На основі теоретичних робіт Глушкова в інституті було розгорнуто широкий фронт робіт і створено ряд унікальних систем "ПРОЕКТ" ("ПРОЕКТ-1", "ПРОЕКТ-ЕС", "ПРОЕКТ-МИМ", "ПРОЕКТ-МВК") для автоматизованого проектування ЕОМ разом із математичним забезпеченням. Спочатку вони реалізовувалися на ЕОМ "Киев", потім "М-20", "М-220" і "БЭСМ-6", а згодом - на ЄС ЕОМ. Система "ПРОЕКТ-1", реалізована у "М-220" і "БЭСМ-6", являла собою розподілений спеціалізований програмно-технічний комплекс із своєю операційною системою і спеціалізованою системою програмування. У ній вперше у світі був автоматизований (причому з оптимізацією) етап алгоритмічного проектування (В.М.Глушков, О.А.Летичевський, Ю.В.Капітонова). У рамках цих систем була розроблена нова технологія проектування складних програм - метод формалізованих технічних завдань (О.А.Летичевський, Ю.В.Капітонова). Системи "ПРОЕКТ" розроблялися як експериментальні, на них опрацьовувалися реальні методи і методики проектування схемних і програмних компонентів ЕОМ. Ці методи і методики згодом були прийняті у десятках організацій, що розробляли обчислювальну техніку. Розроблені системи стали прообразом реальних технологічних ліній випуску документації для виробництва мікросхем у багатьох організаціях колишнього Радянського Союзу.

Із системою "ПРОЕКТ-1" зв'язана система автоматизації проектування і виготовлення ВІС (великих інтегральних схем) за допомогою еліонної технології. У відділі, керованому В.П.Деркачем (одним із перших аспірантів В.М.Глушкова), були створені установки "Киев-67" та "Киев-70", що управляють електронним променем при обробці, за його допомогою, різного типу підкладок. Необхідно відмітити, що показники цих установок давали рекордні параметри у мікроелектроніці на той час.

Системи автоматизації проектування "ПРОЕКТ" мали комунікаційний інтерфейс із "Киев-67" і "Киев-70", що дозволяло виконувати складні програми керування електронним променем як при напилюванні, так і при графічній обробці підкладок.

Роботи Глушкова, Деркача і Капітонової з автоматизації проектування ЕОМ були визнані гідними у 1977 р. Державної премії СРСР.

Проблема автоматизації програмування також входила до кола основних інтересів В.М.Глушкова. У роботах цього напрямку він виходив із далекої мети повної автоматизації процесу розробки програм і ведення обчислень. Ця мета була сформульована вже у 1957 р. в його статті "Про один метод автоматизації програмування" (Проблеми кібернетики. 1959, №2), де пропонувалися перші реальні кроки для її досягнення. Робота закінчувалася словами: "У випадку реалізації методу у всій його повноті машині буде досить "показати" папір із надрукованим на ньому завданням (на звичній математичній мові), щоб вона без подальшого втручання людини почала вирішувати задачу і видала через деякий час відповідь". Метод спеціалізованих програм, що програмують, реалізувався у методології побудови інтелектуальних прикладних пакетів програм. У цій роботі проявилася важлива методологічна ідея про правильне (збалансоване) сполучення універсальних і спеціалізованих засобів при створенні кібернетичних систем, що широко використовувалася надалі і у інших областях (архітектура ЕОМ, штучний інтелект, системи керування).

Шляхи удосконалення технології розробки програм В.М.Глушков бачив у розвитку алгебри алгоритмічних мов, тобто техніки еквівалентних перетворень виразів у цих мовах. У цю проблему він вкладав загальноматематичний і навіть філософський зміст, розглядаючи створення алгебри мови конкретної галузі знань як необхідний етап її математизації. Зіставляючи чисельні та аналітичні методи розв'язання задач прикладної математики, Глушков стверджував, що розвиток загальних алгоритмічних мов і алгебри таких мов приведе до того, що вирази у цих мовах (сьогодні програми для ЕОМ) стануть настільки ж звичними, зрозумілими і зручними, якими сьогодні є аналітичні вирази. При цьому фактично зникне різниця між аналітичними і загальними алгоритмічними методами і світ комп'ютерних моделей стане основним джерелом розвитку нової сучасної математики, як це і відбувається зараз. Тому, обговорюючи створену ним алгебру алгоритмів, він говорив про етапи розвитку формульного апарату математики від алгебраїчної символіки Вієта і символіки диференційно-інтегрального числення Лейбниця і Ньютона до сучасних алгоритмічних мов, для котрих необхідно створювати відповідні числення та алгебру.

Спираючись на вітчизняні роботи з теорії та практики програмування у Москві, Новосибірську, Дубні, Ленінграді та інших містах, Глушков на початку 1970-х років сформував у країні програму робіт із технології програмування і засобів її автоматизації. Її реалізація була задумана та організована широким фронтом: від фундаментальних досліджень і організаційних заходів (конференцій, щорічних шкіл-семінарів, робочих груп, постанов директивних органів та ін.) до виготовлення і впровадження у народне господарство конкретних автоматизованих систем виробництва програм і технологічних комплексів програміста. Велику роль в успішному виконанні цього циклу робіт відіграв І.В.Вельбицький. Засоби автоматизації робіт по цій технології - технологічні комплекси РТК - були виготовлені для всіх основних машин - "ЄС ЕОМ", "СМ ЕОМ", "БЭСМ-6", мікро-ЕОМ типу "Електроніка" і одержали широке впровадження.


Віктор Михайлович Глушков. Життя та творчість. Зміст    Штучний інтелект. Важкий початок