English      Русский


Ілюстрації. Література. Додаткові матеріали Перелік друкованих робіт академіка АН СРСР В.М.Глушкова.Російською мовою Комп'ютери. Периферійні пристрої. Мережі. Використання комп'ютерів в системах Віктор Михайлович Глушков. Життя та творчість. Зміст Віктор Глушков - основоположник інформаційних технологій в Україні та колишньому СРСР

"Днепр" - перша вітчизняна напівпровідникова керуюча машина широкого призначення

Версія для друку всього разділу
Із спогадів Б.М.Малиновського, заступника з наукової частини директора Обчислювального центру АН УРСР В.М.Глушкова в 1957-1961 рр.

Піонерські цифрові керуючі системи

Почалася кропітка, як правило, цілодобова робота на місцях установки керуючої машини широкого призначення (КМШП). У Дніпродзержинську зібрався непоганий колектив на чолі з інженером М.А.Трубіциним. Набагато пізніше був прийнятий на роботу Віталій Петрович Боюн, який мав практичні навички налагодження радіоапаратури, отримані в армії.

Продовжували роботу К.С.Гаргер і його група, а також, з нашої сторони, А.І.Нікітін, які готували вимірювальні прилади й алгоритм керування повалкою конвертора.

На Миколаївському суднобудівному заводі велику роботу проводили В.І.Скуріхин і його група (В.Г.Тюпа, Ю.І.Оприско й ін.). Продовжувала працювати над алгоритмом розкладки Г.Я.Машбіц, машину налагоджував Ю.Л.Соколовський з помічниками. Дирекція заводу, на відміну від підприємства в Дніпродзержинську, усіма силами намагалася підтримати роботу, активно підключала своїх співробітників до переходу від креслення деталей корпуса судна на плазі до розрахунку контурів деталей на електронній обчислювальній машині (ЕОМ) з видачею перфострічки для верстата з програмним керуванням "Авангард".

На Слов'янському содовому заводі разом з технологами "НІОХІМ" працював мій аспірант В.І.Грубов.

З огляду на те, що до цього часу відділ узяв на себе ще ряд робіт, сил наших явно не вистачало. Нерідко справи йшли по прислів'ю: "ніс витягли, хвіст загруз" і т.д.

З нових цікавих робіт варто згадати створювану в Підлипках (нині місто Корольов) під Москвою, в організації, де працював С.П.Корольов, систему автоматизації процесів виміру при продувці виробів в аеродинамічних трубах. Аналогічна робота розгорталася в ЦАГІ, але без нашої участі. Керівник її А.Д.Смирнов розраховував створити систему силами свого відділу, від нас було потрібно лише постачання КМШП.

Пізніше, коли машина пішла в серію, пропозиції про проведення спільних робіт посипалися, як з рогу достатку. Однак нам доводилося обмежуватися порадами, консультаціями. Крім того, я організував семінар по керуючим машинам і системам, що незабаром набув значення всесоюзного, користувався дуже великою популярністю - на нього з'їжджалися представники десятків міст, сотень організацій. Як результат роботи семінару з'явився журнал "Управляющие системи и машини".

Наступила черга нового - останнього іспиту КМШП, безпосередньо на місцях користування. Приймання проводила та ж Державна комісія під головуванням академіка А.О.Дородніцина. Він запропонував ознайомитися і випробувати дві системи - у Дніпродзержинську і Миколаєві. Подробиць поїздок та іспитів не пам'ятаю. Вони пройшли дуже успішно. Запам'яталася одна важлива обставина. При зустрічі комісії з директором на металургійному заводі в Дніпродзержинську директор не виявив абсолютно ніякого інтересу до системи, що впроваджувалася. Йому було зовсім нецікаво слухати слова А.О.Дородніцина про можливість розвитку робіт з використання керуючих машин на заводі. Він позіхав, усім виглядом даючи зрозуміти, що все це заводу абсолютно ні до чого і він ледь терпить нав'язливого академіка.

У Миколаєві усе було навпаки. Головний інженер підприємства Іванов не залишав комісію ні на хвилину. З гордістю показував, що зроблено і яку велику користь принесло заводу використання ЕОМ. Чітко окреслив перспективу, що буквально заворожувала.

Пам'ятаю, тоді мені подумалося: от чому роботи в Дніпродзержинську розгорталися так важко, а в Миколаєві йшли, як по маслу. І згодом це дуже позначилося. У Миколаєві незабаром був створений могутній ОЦ Міністерства суднобудування, що став забезпечувати суднобудівні заводи галузі, розташовані в Україні. У Дніпродзержинську в цілому ряді цехів (доменний, прокатний та ін.) ставилися ЕОМ, створювалися системи, але розгорталися вони повільно і працювали погано.

У бесемерівському цеху КМШП працювала кілька років. Були удосконалені датчики, алгоритми, але невпорядкованість і занедбаність технологічного процесу не дозволили здобути належного ефекту. Надалі, за моїми відомостями, цех був кардинально реконструйований. Позитивною стороною роботи було те, що ми, розроблювачі обчислювальної техніки, відчули - для цехових умов потрібні дуже надійні машини. Слід зазначити і те, що на заводі з'явилися фахівці з обслуговування обчислювальної техніки, що сприяло розвитку робіт з її застосування в інших цехах заводу.

Про розгортання робіт на суднобудівному заводі в Миколаєві я вже писав. Велика заслуга в цьому належить В.І.Скуріхину і Ю.І.Оприско. Останній став жителем Миколаєва, очолив організований там ОЦ Міністерства суднобудування.

На Слов'янському содовому заводі справи йшли зі змінним успіхом. У підсумку "НІОХІМ" перевів КМШП у режим цифрового регулятора. Мій аспірант Грубов, приїхавши зі Слов'янська, сказав мені:

- Ходив по заводу й оглядався, як би хто каменем у спину не запустив (він був учасником робіт з "НІОХІМ"). Карбоколона тепер керується машиною, апаратникам нема чого робити, залишилися без роботи, от і зляться.

В Підлипках система автоматизації іспитів в аеродинамічній трубі була створена досить швидко і працювала ефективно. Через два чи три роки вона була істотно модернізована. Від нас брали участь В.Єгипко, А.Мизернюк та ін., від Підлипок - Л.Прошлецов та ін.

Справи із серійним випуском КМШП після прийняття її Держкомісією пішли краще. Директор заводу Котляревський прийняв усі заходи, щоб технологія виготовлення покращилася. Цех запрацював на повну силу. Споживачі брали машини нарозхват. Виступаючи на міському партійному активі, що вела секретар КПУ (Компартії України) О.І.Іващенко, Глушков розповів про те, що може дати обчислювальна техніка промисловості, і поскаржився, що КМШП випускаються малою кількістю. Це було почуто. У період раднаргоспів вирішувати господарські питання республіці було легше. Котляревському було дано завдання побудувати завод обчислювальної керуючої техніки (ОКМ). Безпрецедентна енергія цієї людини зробила свою справу: за короткий термін (3 роки) завод було побудовано і стали випускати "Днепр". Так "охрестила" Ольга Іллівна Іващенко нашу КМШП".

Так в Україні з'явився первісток комп'ютеробудівної промисловості.